Український інформаційний портал Український інформаційний портал
26.06.2017
 TOP-20 людей
1) Шевченко Тарас Григорович (поет, письменник, художник)
Шевченко Тарас Григорович (поет, письменник, художник)

переглядів: 234353

2) Повалій Таїсія Миколаївна (співачка)
Повалій Таїсія Миколаївна (співачка)

переглядів: 205026

3) Ліхута Ігор (музичний продюсер)
Ліхута Ігор (музичний продюсер)

переглядів: 197494

4) Могилевська Наталя (співачка)
Могилевська Наталя (співачка)

переглядів: 146453

5) Ані Лорак [Куєк Кароліна] (співачка)
Ані Лорак [Куєк Кароліна] (співачка)

переглядів: 134945

6) Тіна Кароль [Ліберман Тетяна Григорівна] (співачка)
Тіна Кароль [Ліберман Тетяна Григорівна] (співачка)

переглядів: 123513

7) Сумська Ольга В'ячеславівна (актриса, телеведуча)
Сумська Ольга В'ячеславівна (актриса, телеведуча)

переглядів: 102235

8) Костенко Ліна Василівна (поетеса)
Костенко Ліна Василівна (поетеса)

переглядів: 101269

9) Лисенко Микола Віталійович (композитор)
Лисенко Микола Віталійович (композитор)

переглядів: 101245

10) Шевченко Андрій Миколайович (Футболіст)
Шевченко Андрій Миколайович (Футболіст)

переглядів: 98374

11) Подкопаєва Лілія Олександрівна (гімнастка)
Подкопаєва Лілія Олександрівна (гімнастка)

переглядів: 89729

12) Леся Українка [Косач (Квітка) Лариса Петрівна] (поетеса, письменниця)
Леся Українка [Косач (Квітка) Лариса Петрівна] (поетеса, письменниця)

переглядів: 71924

13) Лижичко Руслана Степанівна (співачка)
Лижичко Руслана Степанівна (співачка)

переглядів: 69941

14) Білокур Катерина Василівна (художниця)
Білокур Катерина Василівна (художниця)

переглядів: 58739

15) Кличко Віталій Володимирович (боксер)
Кличко Віталій Володимирович (боксер)

переглядів: 57579

16) Сковорода Григорій Савич (філософ, поет)
Сковорода Григорій Савич (філософ, поет)

переглядів: 56078

17) Клочкова Яна (спортсменка)
Клочкова Яна (спортсменка)

переглядів: 54405

18) Яма Владислав Миколайович (танцюрист)
Яма Владислав Миколайович (танцюрист)

переглядів: 51420

19) Литовченко Влада (модель)
Литовченко Влада (модель)

переглядів: 50828

20) Вєрка Сердючка [Данилко Андрій Михайлович] (артист, співак)
Вєрка Сердючка [Данилко Андрій Михайлович] (артист, співак)

переглядів: 50553


Знаменитості України

Лаленков Дмитро

(актор)

Лаленков Дмитро (актор)Лаленков Дмитро (актор)
переглядів: 10282
ua біографія
За великим рахунком, біографія Дмитра Лаленкова є суцільним ланцюжком суперечностей та несподіваних зиґзаґів долі. Народився у Луганську у творчій родині: батько працював у симфонічному оркестрі, дідусь був професором консерваторії...
Здавалося б, бути Дмитру музикантом і крапка, але той... захопився боксом. „У мене досить непогано виходило, - згадує ті часи Лаленков. – Я навіть став кандидатом у майстри спорту, брав активну участь у чемпіонатах України, СРСР, вигравав...” Але гени таки дали про себе знати – Лаленков закінчив вокальне відділення музичного училища. А потім в армії познайомився та потоваришував із сином Ади Роговцевої, яка й розгледіла у сьогоднішньому Ромі неабиякий акторський потенціал. Ну а далі – навчання, робота у театрі імені Лесі Українки, п’ять „Київських пекторалей” в особистому заліку і кілька десятків фільмів („Життя як цирк”, „Шум вітру”, „Секонд-хенд” та інші) у творчому активі. Сьогодні Лаленков - один із найпопулярніших українських акторів, який до того ж може дозволити собі приймати далеко не всі пропозиції і до майбутніх ролей ставиться дуже прискіпливо.

Одружений, виховує двох синів.
джерело: ictv.ua
додано: 17.04.2007
ua інтерв'ю
Актор Дмитро Лаленков: «Я дуже сором'язливий»

З актором Дмитром Лаленковим ми зустрілися під час обідньої перерви. Замість розслабитися й спокійно поглинати їжу, Дмитрові доводилося відповідати на питання.
– Як вам вдається існувати в такому ритмі, адже зйомки у вас і вночі, і зранку?

– Звичайно, важко, але якось вдається. Я веду нормальний спосіб життя, стежу за станом свого здоров’я, і тіла, і духу (сподіваюся). Тому в мене немає речей, які б мене стомлювали. Я дуже довго налагоджував своє життя саме для того, аби мати можливість так ритмічно й багато працювати.

– А як проходить ваш звичайний день?

— Встаю й із самого ранку починаю зніматися. Знімаюся цілісінький день. Приходжу додому й лягаю спати. Ранком встаю й знову знімаюся.

– Я знаю, що недавно ви знялися у фільмі Ярослава Лупія «Секонд-хенд». Як вам при вашій зайнятості вдалося викроїти час для цієї стрічки?

– Керівники проектів, у яких я був зайнятий паралельно, пішли назустріч мені й Одеській кіностудії, на базі якої знімався фільм. Було дуже складно, тому що осінь і півзими я провів у поїзді й літаку, мотаючись між чотирма майданчиками.

– Що вас привабило в цьому проекті?

– Там дуже незвичайний сценарій.

– Хоча би двома словами розкажіть, про що стрічка?

– Мій герой приходить у секонд-хенд, оскільки звичка до старих речей, які вже жили якимось життям, виробилася в нього в дитбудинку, де він провів дитинство. Герой купує піджак і на зупинці знаходить у ньому записку, де повідомляється, що похорони відбудуться такого-то числа на Тихому острові. Він їде на цей острів і дізнається, що похорони справді були, але вісім років тому. Залишившись переночувати в домі померлої господині, він чує від мажордома історію її дивної смерті. Жінка ця йому до нестями сподобалася, і він опиняється в іншому житті, входити в яке йому було не варто. Мажордом раптово помирає, і мій герой стає повновладним власником будинку. Йому починають надходити газети із повідомленнями про те, що має відбутися через три дні...

– Як би ви назвали цей жанр? Детектив?

– Детектив парапсихологічний.

– І як вам працювалося в такому фільмі?

– Важко. Тому що це психологічно інше навантаження. Несподіване – як для мене, так і для нашого кіно.

– Так, незвичний сюжет для українського кінематографа. Кажуть, нібито кожна роль накладає на актора свій відбиток? Ви це відчуваєте?

—Я грав усяке: убивць-виродків, ґвалтівників, поетів, закоханих, люблячих батьків і таких, що встромлюють ніж у спину. Взагалі, те, що відбувається з нами в житті, у кожному разі накладає свій відбиток. Я грав у Російській драмі Кромвеля – знаменитого виродка, що знищив у часи свого короткочасного правління третину населення країни. Кожний спектакль із цим персонажем перетворювався на мій особистий бій. Це була та психологічна територія, що мені не подобалася. Але я «робив» його з радістю, щиро, не вкладаючи негативної енергетики. Однак суть учинків, суть усього, що відбувалося на сцені, однаково доносилася в зал, причому саме з тим зарядом, що передбачає персонаж. І, напевно, внаслідок бою, у якому заперечувалася ця мерзенність, виходило те, що виходило. Одну зі своїх п’яти «Пекторалей» як найкращий артист я отримав саме за цю роль. Взагалі, в моєму житті було багато випадків, паралелей, асоціацій із моїми ролями. От, скажімо, під час зйомок фільму Сергія Маслобойщикова «Шум вітру» зі мною в житті відбувалася така сама історія. І фінал виявився таким самим. Що це, містика чи природний плин життя? Думаю, що тонкі режисери, такі як Сергій Маслобойщиков, бачать у нас те, що їм зараз треба. У мені саме в той момент саме те й було.

– Що особисто вам дає робота в серіалах? Раніше модно було зі зневагою ставитися до них, мовляв, серйозний театральний актор у серіалах зніматися не стане...

– Це найскладніший жанр. Звичайно, які завдання світового рівня можна ставити, граючи в «Моїй прекрасній сім’ї»? Я просто хочу зробити свого героя максимально доступним для тих, хто його дивиться. Гранично зрозумілим та ясним. Саме про це говорив Роднянский на прес-конференції «Моєї прекрасної сім’ї». Чому так довго тривав підготовчий процес? Тому що складно знайти людей, які вміють грати легко, просто й щиро.

– У вас є якийсь улюблений жанр?

– У якийсь період життя ми опиняємося поруч із певною течією, яку ми приймаємо й пливемо разом із нею. Або говоримо: ні, я почекаю наступну. Отут уже справа кожного вирішувати, займатися чимось чи ні. Тому що так із різних причин можна багато від чого відсторонитися. А потім сидіти й ремствувати, що в мене не вийшло, а в когось вийшло. Типова позиція акторів навіть не невдах – лобурів.

– Дмитро, а як ви стали актором?

– Під час служби в армії я познайомився із сином нашої видатної акторки Ади Миколаївни Роговцевої. Костя Степанков привів мене у свій дім. І Ада Миколаївна, звернувши увагу на мої дані, разом з іншим знаним українським артистом, Костем Петровичем Степанковим, зробили мені програму. Причому робота була не дріб’язкова, а колосальна, складна. Ще під час підготовки Ада Миколаївна своїм благословенням і добротою примружених очей вдихнула в мене сили. Вона повірила в мене, а в результаті я повірив у себе.

– Наскільки я знаю, ваші батько й дідусь диригенти. Вас ніколи не тягло піти по їхніх стопах?

– Як не тягло? Я рік провчився в музичному училищі...

– А на чому ви грали? Чи продовжили традицію?

– Вчився на факультеті вокалу. Хотів на диригентський, але оскільки замолоду дуже багато часу приділяв спорту й займався ним професійно, справжньої підготовки, щоб стати диригентом, не мав. А вокальний факультет був найбільш доступний з позиції знань теорії й практики музики. Інша річ, що коли ще збирався йти на диригентський, виявилося, що я співаю. Це було несподіванкою для всіх, і для мене зокрема.

– Батьки не помічали, що у вас є якісь здібності?

– А я й не співав ніколи! Вірніше, намагався, але мені завжди не щастило. Ще в школі, якщо мене все-таки вламували заспівати, обов’язково відрубувалася фонограма і я, кланяючись під регіт, ішов зі сцени. Якщо я сідав за піаніно (а я дуже соромливий, це не скромність, я дійсно соромлюся й докладаю багато зусиль, аби здаватися цілком незалежним), то збивався й казав: я вам потім заспіваю, я вам краще байку прочитаю. Будь-який академконцерт в училищі був жахом. Мене колотило, підкидало, мені все починало тиснути або, навпаки, усе на мені висіло.

– Як ви вважаєте, минеться в нашій країні період застою? Чи буде зніматися кіно?

– Звичайно, буде, я впевнений. Іншого виходу просто немає. У нас накопичена така критична маса «талановитості». От Рогоза може говорити: «Я не розумію, з ким в Україні можна працювати». Але потім він оглянеться й зрозуміє...

– Чого, на вашу думку, нам не вистачає, що мусить статися?

– Єдиного – фінансів. Щойно вони з’являються, відразу виникають чудові «Украдене щастя» Дончика, «Шум вітру» Маслобойщикова, «Секонд-хенд» Лупія. Щойно режисерам дають шанс, вони відразу доводять, що готові працювати. А артисти... Повірте мені, я знаю по «Лесі+Ромі»... Я зустрічаю таку кількість чудових артистів, що просто уявити неможливо. От ми вчора знімали сцену в таксі – там було чотири різних таксисти. Усі четверо – діаманти. Тому кіно буде! І кіно буде, і серіали! І не соромно буде погоджуватися в нас зніматися ні російським зіркам, ні європейським. Так само, як ми прагнемо туди, так само й вони будуть прагнути до нас.

Досьє
Дмитро Лаленков – заслуженный артист України. 14 років працював у Театрі імені Лесі Українки. П’ять разів одержував нагороду за найкращу чоловічу роль у конкурсі «Пектораль». Володар багатьох українських і міжнародних театральних нагород. Знявся в 40 художніх і телевізійних фільмах. Нещодавно спробував себе в новому амплуа – на державне замовлення Франції написав сценарій художнього фільму. Зараз знімається у кількох телевізійних проектах – «Леся+Рома», «Моя прекрасна сім’я», «Блондинки».
джерело: bezcenzury.com.ua
додано: 17.04.2007



]]> ]]>

© ukrfoto.net 2006-2017.
Авторські права на фотографії, розміщені в розділах "фото України" та "фото українців", належать їх авторам.
Матеріали сайту, за умови зазначення імені їх автора і посилання на UkrFoto.net, можуть бути використані іншими ресурсами.

Карта сайта: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17