Український інформаційний портал Український інформаційний портал
23.05.2017
 TOP-20 людей
1) Шевченко Тарас Григорович (поет, письменник, художник)
Шевченко Тарас Григорович (поет, письменник, художник)

переглядів: 234082

2) Повалій Таїсія Миколаївна (співачка)
Повалій Таїсія Миколаївна (співачка)

переглядів: 204887

3) Ліхута Ігор (музичний продюсер)
Ліхута Ігор (музичний продюсер)

переглядів: 197233

4) Могилевська Наталя (співачка)
Могилевська Наталя (співачка)

переглядів: 146261

5) Ані Лорак [Куєк Кароліна] (співачка)
Ані Лорак [Куєк Кароліна] (співачка)

переглядів: 134841

6) Тіна Кароль [Ліберман Тетяна Григорівна] (співачка)
Тіна Кароль [Ліберман Тетяна Григорівна] (співачка)

переглядів: 123257

7) Сумська Ольга В'ячеславівна (актриса, телеведуча)
Сумська Ольга В'ячеславівна (актриса, телеведуча)

переглядів: 102000

8) Костенко Ліна Василівна (поетеса)
Костенко Ліна Василівна (поетеса)

переглядів: 101073

9) Лисенко Микола Віталійович (композитор)
Лисенко Микола Віталійович (композитор)

переглядів: 100939

10) Шевченко Андрій Миколайович (Футболіст)
Шевченко Андрій Миколайович (Футболіст)

переглядів: 97960

11) Подкопаєва Лілія Олександрівна (гімнастка)
Подкопаєва Лілія Олександрівна (гімнастка)

переглядів: 89501

12) Леся Українка [Косач (Квітка) Лариса Петрівна] (поетеса, письменниця)
Леся Українка [Косач (Квітка) Лариса Петрівна] (поетеса, письменниця)

переглядів: 71778

13) Лижичко Руслана Степанівна (співачка)
Лижичко Руслана Степанівна (співачка)

переглядів: 69786

14) Білокур Катерина Василівна (художниця)
Білокур Катерина Василівна (художниця)

переглядів: 58511

15) Кличко Віталій Володимирович (боксер)
Кличко Віталій Володимирович (боксер)

переглядів: 57440

16) Сковорода Григорій Савич (філософ, поет)
Сковорода Григорій Савич (філософ, поет)

переглядів: 55963

17) Клочкова Яна (спортсменка)
Клочкова Яна (спортсменка)

переглядів: 54287

18) Яма Владислав Миколайович (танцюрист)
Яма Владислав Миколайович (танцюрист)

переглядів: 51279

19) Литовченко Влада (модель)
Литовченко Влада (модель)

переглядів: 50730

20) Вєрка Сердючка [Данилко Андрій Михайлович] (артист, співак)
Вєрка Сердючка [Данилко Андрій Михайлович] (артист, співак)

переглядів: 50369


Знаменитості України

Грубич Костянтин Володимирович

(журналіст)

Грубич Костянтин Володимирович (журналіст)
переглядів: 11115
ua біографія
Народився 20 серпня 1968 року в Полтаві.

Почав друкуватися у пресі з 1982 року, навчаючись у Полтавській середній школі №22.

З 1985 по 1992 рік – навчання на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

1987-1989 – строкова служба в Радянській армії в Забайкаллі, у редакції дивізійної газети „Боевое знамя"; тоді ж прийнятий до Спілки журналістів СРСР, на той час – наймолодший у Радянському Союзі член цієї організації.

З 1989 року, повернувшись з армії та продовжуючи навчання в університеті, паралельно працював на Українському телебаченні, в головній редакції програм для дітей та юнацтва.

1992-1994 – автор і ведучий першої власної програми, ділової гри для підлітків „Клас-юніор-бізнес".

1995-1997 – авторська програма „Юнацьке ток-шоу „Вибрики"; номінація на премію „Золота ера" як краще ток-шоу.

З кінця 1997 року запрошений розробити дитячо-юнацьке мовлення у ТРК „Студія „1+1".

1998 р. – автор і ведучий щоденної програми „Дитячий сеанс".

1998-1999 – автор і ведучий прямоефірної щоденної програми „Не всі вдома".

З 2000 року – репортер „Телевізійної служби новин".

З 2006 р. паралельно з роботою в ТСН – автор сценарію та автор сюжетів для програми „Смачна країна".

З 2006 р. – автор і ведучий програми „Глухоманія із Костянтином Грубичем".

2006 р. – лауреат національної премії „Телетріумф" як кращий журналіст-репортер року.

Одружений, має двох доньок та сина.
джерело: 1plus1.tv
додано: 04.04.2007
ua інтерв'ю
Журналіст Костянтин Грубич: «Буде капіталовкладення – будуть дитячі передачі»
Костянтин Грубич нагадує універсального солдата, лише телевізійного. Якщо не сюжет для ТСН знімає, то готує репортаж для чергового випуску «Смачної країни». Закінчивши із цим, їде у відрядження в різні куточки України, адже він відповідає ще й за програму «Глухоманія». І встигає ще рецепти зі «Смачної країни» в себе на кухні реалізовувати й виховувати трьох дітей. Костя починав колись із програм для дітей та юнацтва. Пригадуєте «Вибрики» та «Не всі вдома»? Цього року він отримав статуетку «Телетріумфу», але не за дитячі програми, а як найкращий репортер.
– Куди статуетку поставили?
– Вона стоїть удома на найвиднішому місці, ми навіть для диплома й статуетки виділили цілу полицю на ша­фі. (Сміється).



– А для вас узагалі такі нагороди щось означають?

– Означають, і дуже багато. Я достатньо амбіційна людина. Навіть, коли навчався в школі, намагався вчитися на «відмінно» не тому, що прагнув усе знати, а тому, що хотів отримувати п’ятірки. Колись мене хлопець із молодшого класу вдарив, і це мене настільки за­їло, що я почав посилено займатися культуризмом і заспокоївся лише тоді, коли відчув свою фізичну силу. Тому такі поштовхи, як «Телетріумф» дуже важливі. Якщо хтось скаже, що не звертає на такі нагороди уваги, то цьому не повірю. Тут головне, що твою працю помітили колеги.



– Костю, довкола нинішньої премії «Телетріумф» стільки цього року писали, особливої уваги журналістів заслужили «Плюси», які отримали 11 статуеток. Що ви із цього приводу думаєте?

– Я ще на сцені сказав, що премія «Золота ера» 1997-го – це прообраз нинішнього «Телетріумфу». Єдина програма, яка від УТ-1 потрапила туди, була програма «Вибрики». Тоді я не отримав премії, а нагорода в номінації ток-шоу дісталася Миколі Вересню й каналові, на якому він тоді працював, – «1+1». Було багато різних розмов довкола. Цього року ситуація повторилася. Та якщо тоді критерії відбору були незрозумілими, як і склад суддів, то сьогодні всі експерти й те як вони голосували – це відкрита інформація.

Є конкретні прізвища, озвучено результати голосування. Наприклад, Симирядченко Саша, який очолює новини ІСТV, голосував за мене, а не за свого колегу. То про що це свідчить? «Плюси» їх купили? Навпаки, така велика кількість премій додала нашому керівництву головного болю, бо тепер вони змушені постійно виправдовуватися за те, у чому не винні. Якщо незаперечний лідер – «Свобода слова», то не виникає ж питань?



– До речі про «Свободу слова». Її високі рейтинги – це заслуга українських телевізійників чи особисто Савіка Шустера?

– Звичайно, Савіка Шустера, його мозку та грошей Пінчука. Адже викликати людей з усієї України, які лише тиснуть на кнопку, поселити їх тут, оплатити їм переїзд – це ж коштує великих грошей.



– Особисто ви які телевізійні проекти відзначили б і чому?

– Ви думаєте, я так часто дивлюся телевізор? Дуже рідко. Навіть не знаю, що назвати...



– Ви починали з дитячих програм. Як вважаєте, чому ця ніша на нашому телебаченні досі порожня?

– Тому що треба поміняти закон про рекламу на телебаченні. Більшість світових брендів налаштовані на дітей, але, за нашим законом, у дитячих програмах неприпустима реклама. А це головне. Через те дитячі програми такі кволі. До того ж, вважається, що непрестижно працювати в дитячому мовленні. Якщо з’явиться Роднянський з ідеєю фікс підняти дитяче телебачення, тоді воно буде. Але молодь зараз комерціоналізована, любить матеріальний зиск.



– А чим сьогодні можна зацікавити молоде покоління? Чи будуть актуальними для сучасних дітей ті програми, які ви робили в 90-х?

– Важко сказати, але щирість завжди буде актуальною, інше питання, якою має бути форма? Можливо, це має бути щось схоже на комп’ютерну гру або чат.



– Можете пригадати стан дитячих програм у 90-х, коли ви були редактором редакції програм для дітей та юнацтва УТ-1, яка залишилася в спадок від СРСР?

– У Радянському Союзі було гарне дитяче телебачення, а зараз практично нічого немає. Існують якісь поодинокі програми, які роблять продакшн-студії. Буде капіталовкладення – будуть дитячі передачі. Нам сьогодні не вистачає сильних особистостей. Вважаю, що з дітьми треба працювати або дуже молодому, який ще не далеко відійшов від них, або старому, бо дідусям діти довіряють.



– У вас різнопланові журналістські ролі на ТБ: від дитячих проектів до репортера ТСН. Чим це продиктовано – бажанням у всьому себе спробувати?

– По-перше, мені це цікаво, а по-друге, коли просять, мені важко відмовити. Паралельно із цим працюю ще в одному проекті – «Глухоманія», який транслюється на «1+1 International».



– Які жанрові й тематичні напрямки напевно не ваші?

– Політична аналітика. Те, що робить Слава Піховшек, я не вмію й не розумію. Також не моя економіка, політологія, бізнес.



– Що думаєте із приводу відновлення програми «Епіцентр» на «Плюсах»?

– Час довів, що кращого за Піховшека аналітика немає. Хоч би як ми ставилися до його політичної позиції, йому не відмовиш у тому, що він розумний та що він, як математик, усе прораховує. Я ж із ним працював. Те, що він казав три роки тому, сьогодні все справджується.



– Конфлікт між Роднянським і Коломойським якимось чином зачіпає колектив журналістів?

– Абсолютно ні. Ми можемо спостерігати за цим лише як глядачі. За ці роки, а судові проблеми в каналу виникають постійно, у колективу виробився імунітет.



– Як працюється з Олександром Пономарьовим?

– Ми з ним віртуально спілкуємося, на знімальному майданчику не перетинаємося. Інколи можемо зідзвонитися. Мені цікаво шукати в кулінарній темі журналістську складову.



– Хто придумує, яку страву варто готувати?

– Я, але я раджуся з режисером, вивчаю кулінарні книги, яких у мене вдома купа. Але найцікавіше працювати у відрядженнях, знаходити ті страви, яких у книжках немає. Наприклад, дуже запам’яталися зйомки в циганському таборі, в Ужгороді. А також у Чорнобильській зоні. Там поселенці живуть. Що вони їдять, хто над цим задумувався? Тільки японці 1995 року цілий фільм про це зняли, і все.



– «Смачна країна» – це не тільки вишукування екзотичних рецептів, а й подорожі в різноманітні глибинки України. Що нового відкрили у своїй країні завдяки цій програмі?

– Постійно відкриваю щось нове, інакше б цим не займався. По-перше, цікаві ментальні відмінності, вони існують. Зовсім різний уклад життя на заході й на сході. Проте люди, хоч би де вони жили, прагнуть до одного – щастя, щастя для своїх дітей, прагнуть бути ситими і здоровими. А в ставленні до життя, у гостинності, щирості велика є відмінність.



– Але ж кажуть, що українці всюди щирі.

– Це так, але ми різні. Якщо простежити від Луганська до Ужгорода, то ця щирість різна. Навіть у сусідніх карпатських селах характери в людей різні. Бо в одному селі наслідили татари, а в іншому – угорці, і генетика передається наступним поколінням. У стравах це також проявляється. Це дуже цікаво спостерігати. У місті не так проявляється народний колорит, тут є якесь нашарування фальші. А в селах люди щирі: що думають, те й кажуть.



– Якщо пригадати всі поїздки, то яка була найколоритнішою?

– Їх так багато було, і всі такі цікаві. Останні зйомки були яскравими – у циганському таборі, у Чопі. Як нас там зустрічали! Були колеги, які боялися до них іти, гроші повикладали, цінні речі. Але там усе достатньо цивілізовано пройшло, ми розсталися друзями.



– І які національні страви в циган?

– Вони готують пасали, голубці по-циганському, хліб у них особливий. Сало сире вони готують над багаттям.
– Те, що практикуєте на роботі, дома якось утілюєте?
– Не постійно, але втілюю. У нас нова квартира. Довго робили ремонт, і ніколи було готувати. А зараз уже готую, ось повернувся з відрядження й банош приготував – фаршировану картоплю. Усім сподобалося.
– Костю, ви задіяні в кількох проектах, завантажені роботою, ваші троє дітей бачать батька?
– Бачать (сміється), але не так часто, як треба. Днями Юрій Павленко мені навіть дав медаль за сумлінне батьківство. І всім працівникам студії, у кого троє дітей.
– Що найголовніше у вихованні дітей?
– Виховання – це те, що мені в житті дається найваж­че. Їх троє, вони всі різні, кожен зі своїм характером. У нас із дружиною на цьому тлі виникають суперечки. Я не знаю, коли кричати, коли змовчати, нервуюся, коли не слухаються. Адже вони всі лідери.
Мар’яна Мигаль, 21 вересня 2006
джерело: bezcenzury.com.ua
додано: 04.04.2007



]]> ]]>

© ukrfoto.net 2006-2017.
Авторські права на фотографії, розміщені в розділах "фото України" та "фото українців", належать їх авторам.
Матеріали сайту, за умови зазначення імені їх автора і посилання на UkrFoto.net, можуть бути використані іншими ресурсами.

Карта сайта: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17