Український інформаційний портал Український інформаційний портал
24.03.2017
 TOP-20 людей
1) Шевченко Тарас Григорович (поет, письменник, художник)
Шевченко Тарас Григорович (поет, письменник, художник)

переглядів: 232634

2) Повалій Таїсія Миколаївна (співачка)
Повалій Таїсія Миколаївна (співачка)

переглядів: 204562

3) Ліхута Ігор (музичний продюсер)
Ліхута Ігор (музичний продюсер)

переглядів: 196740

4) Могилевська Наталя (співачка)
Могилевська Наталя (співачка)

переглядів: 145756

5) Ані Лорак [Куєк Кароліна] (співачка)
Ані Лорак [Куєк Кароліна] (співачка)

переглядів: 134429

6) Тіна Кароль [Ліберман Тетяна Григорівна] (співачка)
Тіна Кароль [Ліберман Тетяна Григорівна] (співачка)

переглядів: 122113

7) Сумська Ольга В'ячеславівна (актриса, телеведуча)
Сумська Ольга В'ячеславівна (актриса, телеведуча)

переглядів: 101514

8) Костенко Ліна Василівна (поетеса)
Костенко Ліна Василівна (поетеса)

переглядів: 100544

9) Лисенко Микола Віталійович (композитор)
Лисенко Микола Віталійович (композитор)

переглядів: 99670

10) Шевченко Андрій Миколайович (Футболіст)
Шевченко Андрій Миколайович (Футболіст)

переглядів: 95656

11) Подкопаєва Лілія Олександрівна (гімнастка)
Подкопаєва Лілія Олександрівна (гімнастка)

переглядів: 88455

12) Леся Українка [Косач (Квітка) Лариса Петрівна] (поетеса, письменниця)
Леся Українка [Косач (Квітка) Лариса Петрівна] (поетеса, письменниця)

переглядів: 71392

13) Лижичко Руслана Степанівна (співачка)
Лижичко Руслана Степанівна (співачка)

переглядів: 69174

14) Білокур Катерина Василівна (художниця)
Білокур Катерина Василівна (художниця)

переглядів: 57477

15) Кличко Віталій Володимирович (боксер)
Кличко Віталій Володимирович (боксер)

переглядів: 56796

16) Сковорода Григорій Савич (філософ, поет)
Сковорода Григорій Савич (філософ, поет)

переглядів: 55479

17) Клочкова Яна (спортсменка)
Клочкова Яна (спортсменка)

переглядів: 53807

18) Яма Владислав Миколайович (танцюрист)
Яма Владислав Миколайович (танцюрист)

переглядів: 50942

19) Литовченко Влада (модель)
Литовченко Влада (модель)

переглядів: 50527

20) Вєрка Сердючка [Данилко Андрій Михайлович] (артист, співак)
Вєрка Сердючка [Данилко Андрій Михайлович] (артист, співак)

переглядів: 49885


Знаменитості України

Єгорова Сніжана

(телеведуча)

Єгорова Сніжана (телеведуча)Єгорова Сніжана (телеведуча)Єгорова Сніжана (телеведуча)Єгорова Сніжана (телеведуча)
переглядів: 15301
ru інтерв'ю

Снежана Егорова: «У меня бриллиантовый характер»

В вопросах воспитания детей телеведущая строга, но справедлива
Около полугода назад семейство Снежаны Егоровой и Антона Мухарского перебралось жить за город. Несмотря на бытовые трудности, как то: проблемы с энергообеспечением и большое расстояние до школы, куда девочкам нужно добираться каждый день, о переезде никто не жалеет. Еще одно событие, изменившее привычный уклад в семье, – появление на свет Андрюши – сына Снежаны и Антона. О том, как складываются отношения у мамы со старшей дочерью, пошла речь в разговоре со Снежаной и 14-летней Настей, которую в семье называют не иначе как Стася. Пока мы пили чай на кухне, маленький Андрюша спал наверху в спальне.



«Стася для меня – как боевая подруга»



– Есть что-то, что мама умеет делать и ты этим гордишься?

Настя (Н.): – Еще когда у нас была домработница, мама пару раз проявила свои кулинарные способности, до этого мы считали, что она вообще готовить не умеет.

Снежана (С.): – Домработница у нас была шесть лет. В то время я много работала и не готовила вообще. Но как-то раз, когда появились свежие перцы, я решила их зафаршировать. Это был мой подарок семье. Дети страшно гордились, поскольку думали, что я совершенно не умею готовить.



– А есть что-то, что в маме не нравится?

Н.: – Думаю, нет.

С.: – Есть, но она об этом редко говорит, она вообще очень деликатный ребенок. Стася для меня – как боевая подруга. Потому что, когда она родилась, у меня был период профессионального становления, и дочь со мной прошла Крым, Рим и медные трубы. Тогда я работала в театре и каждую ночь вела программу в ночном клубе «Голливуд». Стася везде находилась со мной. Она могла засыпать за кулисами, в метро. Она не была избалована нянями и бабушками, поэтому не капризничала и ничего не брала без разрешения. К примеру, я спокойно могла выйти в театре на сцену на какое-то время, а она оставалась в гримерной одна. Стася с рождения была такой и не доставляла мне никаких хлопот. Вот когда родилась Саша (младшая дочь, 8 лет. – Авт.), уже настали другие времена. Мы могли взять няню, поэтому Сашка более избалованна.



– А как вы думаете, что лучше для детей: нанять им няню или повсюду возить с собой?

С.: – Каждый ребенок приходит к своим родителям с какой-то миссией, и именно в определенное время и в определенной ситуации. Поэтому, я думаю, что ребенку хорошо, когда он чувствует, что его любят, что он небезразличен. Ведь всех своих детей я люблю одинаково сильно, но отношусь к ним по-разному.



– Кстати, что вы имели в виду, когда говорили о Саше, которая «что-то третье», нежели вы и Стася?

С.: – Пока не появился Андрюша, Сашка была самой младшей и более избалованной. Кроме того, если Стасе свойственны созерцательность и покладистость, то Саше, наоборот. Мы ее называем бычком с четырьмя рогами, потому что она Козерог и Бык по гороскопу.

Н.: – Вообще-то я хотела брата. Вот он и получился, только с телом девочки. У нее совсем мальчишеский характер. Саша заменяет мне трех братьев, Андрюша – четвертый.



«Учу детей говорить правду»



– На чем вы настаиваете однозначно в отношениях с детьми?

С.: – На учебе.



– Контролируете выполнение домашних заданий?

С.: – Не каждый день, но когда вижу плохие результаты, прибегаю к более строгим мерам – отбираю мобильный или лишаю каких-то развлечений. Долго это выдержать я, конечно, не могу. Предпочитаю объяснить, что девушке нужно образование, если она не рассчитывает выйти замуж и сесть кому-то на шею. Вообще, человек любого пола должен пытаться получить собственную свободу. А ее дают только навыки и знания, которыми ты обладаешь. Поэтому пока родители дают такую возможность, Стаська должна учиться – это и есть работа каждого ребенка. Такое у нас распределение обязанностей.



– Вы думали о том, как поступите, если когда-нибудь Стася попробует закурить или не придет домой ночевать?

Н.: Нет, я такого никогда не сделаю. Я просто знаю, что после этого будет.



– А что?

Н.: – Кара небесная. (Заливается смехом и смотрит на маму).

С.: – У меня бриллиантовый характер.



– В каком смысле?

С.: – Блестящий, но жесткий. В плане несанкционированных действий я строга. Учу детей говорить правду. За это, может, и не погладят по голове, но, по крайней мере, будут уважать.



– А если она не соврет, а просто промолчит?

С.: – Если это какие-то судьбоносные вещи, то я объясняю: что бы ни случилось, лучше сказать правду маме. Потому что мама – это единственный человек, которому ты по-настоящему небезразлична. Не хотела бы, чтобы дочь делилась своими проблемами в первую очередь с подружками.

Наверху заплакал малыш, и Снежана поднялась к нему. Тем временем я поинтересовалась у Насти:



– Почему ты уверена, что не попробуешь закурить?

– Не хочу портить свое здоровье. Смотрю на друзей, которые курят, и думаю: «Зачем?» Мне противно. Это внутреннее убеждение. Чувствую запах сигарет, и мне совершенно неинтересно даже попробовать.



– Ты думала о будущей профессии?

– Сначала я хотела быть археологом, но мама сказала, что для этого нужно хорошо знать математику, и я передумала. Потом решила стать художником и пошла учиться в художественную школу, рисую вроде бы неплохо. Сейчас думаю, что хорошо было бы стать дизайнером интерьеров. Но мама меня убеждает попробовать режиссуру. Ведь мой папа – режиссер. (Известный клипмейкер Семен Горов. – Авт.)

Н.: – Иногда я прихожу к папе, когда идут съемки, мне интересно наблюдать. А бывает, он включает какую-то песню и спрашивает, каким я вижу клип. Так что я ему даже помогаю иногда.



«Я очень домашний человек»



– Какие отношения с детьми вы считаете наиболее приемлемыми?

С.: – Я стараюсь построить равные, партнерские отношения. Но в любом случае мы не знаем, как тот или иной поступок отразится на поведении детей в будущем. Многие родители уверены, что дети – это пластилин, из которого ты стараешься что-то вылепить. Каково же их удивление, когда маленький человечек протестует против подавления его воли. Из, казалось бы, пластилина он превращается в сталь.

Я, конечно, тоже не Макаренко, но пытаюсь быть честной. Мое мнение таково: если вы хотите воспитать хороших детей, то им нужно уделять как можно больше внимания и давать как можно меньше денег.



– Но внимание – это время, а у вас оно ограничено...

С.: – Важно не количество, а качество. Это какие-то энергетические вещи. Ребенок чувствует даже на расстоянии, когда мама о нем думает. Для меня мои дети и семья всегда были приоритетом, а работа, успех, проекты – это приложение к семье. Просто средство самоутвердиться в профессии, заработать статус и деньги, которые я потрачу на то, чтобы у моих детей было больше возможностей отдохнуть или выучиться. Я вообще очень домашний человек, как только закрываю дверь дома, мне тут же хочется вернуться обратно.



– Что же вас каждый раз вынуждает уходить?

С.: – Нужно понимать, что дети растут. У них появляются свои интересы. А мама, сидящая дома, постепенно превращается в домашнюю прислугу, она перестает выходить в люди, следить за собой. Любить маму успешной и в красивом платье приятнее, чем маму в домашнем халате. И еще один немаловажный момент: детям всегда хочется гордиться своими родителями, даже если они не подают виду.
джерело: bezcenzury.com.ua
додано: 12.04.2007
ua біографія
Народилася 23 лютого 1972 року у м. Нова Каховка.

1989 року закiнчила середню школу з золотою медаллю.

1989-1993 р.р. - студентка Київського театрального iнституту iм. Карпенко-Карого, акторське вiддiлення.

1992 - 2001 р.р. - акторка "Театру драми i комедiї на Лiвому березi".

1994-1999 р. - ведуча розважальної програми "Хмарочос" на телеканалi ICTV.

Грудень 1999 - травень 2000 року - ведуча ранкової програми "Снiданок з 1+1" на телеканалi "Студiя 1+1".

2001-2002 р. - ведуча шоу "Медовий мiсяць", телеканал "Студiя 1+1".

З жовтня 2002 р. - ведуча ранкової програми "Пiдйом" на "Новому Каналi".

Про себе: Маю пiдвищене почуття вiдповiдальностi i справедливостi. Яскраво розвитий материнський iнстинкт. Бажання увесь час перебувати у рожевих окулярах. Пишаюся своїми друзями. Непередбачена, тому що важко справляюся зi своїми емоцiями. Рiдко йду на компромiси. Завжди i про все кажу прямо i вiдкрито. З задоволенням займаюся театром. Одружена. Двоє дочок: 10-лiтня Настасiя i чотирирiчна Олександра.
джерело: navsi100.com
додано: 28.02.2007
ua інтерв'ю
Цього разу в тенета відважної й винахідливої Зіни Підалькіної потрапила популярна ведуча Сніжана Єгорова, яка вже 12 років працює на телебаченні, не перестаючи отримувати від цього задоволення.

«Сніжана Єгорова – одна з найпопулярніших телеведучих» – тараторила журналістка Зіна Підалькіна, стрибаючи по камінчиках і поспішаючи до Сніжани на інтерв’ю. «12 років на телебаченні, – згадувала Зіна загальновідомі факти з життя Сніжани. – Це не жарт. Програми «Хмарочос», шоу «Медовий місяць» «Сніданок з «1+1», «Підйом», «Ми усе про вас знаємо»... Аж спітніла, перераховуючи проекти з участю Єгорової, стомилась, збігаючи по сходинках до ресторану «О’Брайен», де ведуча призначила їй зустріч. Забігла і ледь не гепнулася від здивування. І вразило Зіну наступне: по-перше, було видно, що Сніжана чекає на дитину, по-друге, незважаючи на своє пікантне становище, вона не відмовила Підалькіній в інтерв’ю. «Певно, дівка з перцем» – задоволено подумала дівчина, підсаджуючись до телеведучої.



З.П. (вдивляючись в ботічеллівські риси Сніжани): Сніжано, люба, ти вже доволі тривалий час є одною з найпопулярніших вітчизняних телеведучих. (співчутливо) Не стомилася? Адже телебачення – конвеєр, здатний будь-кого знищити. Там нема насолоди.

С.Є. Якщо порівнювати мою роботу на телебаченні з роботою на сцені, яка приносить натхнення і насолоду, то на телебаченні, звісно, такого нема. Тут є задоволення від результату. Хоча у роботі над тією чи іншою програмою немає можливості довго розкачуватися, шукати різні шляхи, думати. Телебачення – це і справді завод, де треба у певний строк видати певний результат. І в залежності від того, як ти до ефіру готуєшся, скільки сил ти цьому віддаєш, 24 години на добу чи ні, буде відповідний результат. Особливо це стосується прямоефірних програм, до яких треба готуватися від і до. Що стосується насолоди, то я від телебачення не збираюся її отримувати. Мій перший продюсер, котрий запросив мене вести мою першу в житті програму «Хмарочос», сказав: «Запам’ятай, телебачення – це завод, котрий працюватиме за будь-яких обставин. Ти на свій шматок хліба завжди заробиш. Голод, війна, але це професія, котра існуватиме завжди. Тому в ній треба досягти максимального професіоналізму». Як людина театральна я не повірила його словам. Тепер я розумію, що це професія, котра і справді приносить прибуток. Я ставлюся до неї з повагою і терпінням, і стараюсь максимально бути корисною у тих проектах, котрі мені пропонують.

З.П. (трохи усміхнувшись пафосності останніх слів): Ти, певно використовуєш у нових проектах досвід, набутий у попередніх?

С.Є. Закінчуючи одну програму і починаючи іншу, ти мусиш увесь свій набутий раніше досвід відкласти вбік і почати рух наново. Телебачення – це біг на довгу дистанцію. І чим більше козирів у твоїй колоді, чим більше ти знайомий з суміжними професіями, чим більше ти самоудосконалюєшся, тим довше твоє життя в ефірі. Тим паче, що я усвідомлюю, що я ведуча розважальних програм. Політичні, соціальні – це не для мене. Є люди, які краще за мене це роблять. Хоча... Мені хотілося б щоб в нашій країні людям схотілося розважатися і вони потребували якісних розважальних проектів.

З.П. (сміючись): Але ж з розважальним телебаченням в українському ефірі, навпаки, усе супер!

С.Є. Таких проектів і справді багато, але вони потребують кращої якості. А якість залежить від фінансування. Телебачення вимагає не лише розуму, ноу хау, а й технічного забезпечення, на яке потрібні гроші. Професіонали, які не стануть працювати за безцінь, також важливі. У нас же ж хочуть зробити дешево, але круто. Такого не буває. Мені задається, що телевізійники дещо відірвані від народу, бо люди не такі тупі, як та продукція, яку вони намагаються їм запропонувати. Не треба рівняти глядачів із плінтусом і робити низькопробні проекти. Мене взагалі дратує, що ми поступово скочуємось до телемагазину на дивані. Я розумію, що реклама годує канали. Але не можна 30 хвилин дивитися рекламу і десять фільм. Це, на мій погляд негативно впливає на психіку пересічного громадянина.

З.П.: І все ж таки, які «за» і «проти» ти могла б назвати у твоїй роботі на телебаченні?

С.Є. (трохи посерйознішавши): Негативний момент моєї діяльності на телебаченні – це те, що люди вважають за потрібне втручатися в моє особисте життя. Чомусь вважається, що публічна людина – це істота, яку можна поплескати по плечу. Ця прискіплива увага до особистого життя в останні роки набуває катастрофічних масштабів, які нагадують історії про голлівудських зірок і їхні суди з папарацці. Можливо, це пов’язано з більш динамічним розвитком медійного бізнесу. Що більше журналістів, то більша конкуренція. А законодавча база в нас не така, як на Заході, де можна подати у суд за образливі висловлювання на твою адресу і отримати сатисфакцію, що відбиває у людей бажання молоти язиком.

З.П. (нервуючись і міняючи тему): Давай про позитивне.

С.Є.: Я отримую задоволення від своєї професії. Я так побудувала своє життя, щоб не кидатися на усі пропозиції, і таким чином не потрапляла в проекти випадкові. Я розумію, що в українському телебаченні я брала участь в телевізійних проектах, що належали до числа найкращих. ICTV - перший комерційний канал в Україні, який робили американці. Там я вела «Хмарочос». «Медовий місяць» був першим великим проектом каналу «1+1». А в «Підйомі» для мене було найскладнішим прокидатися вранці і йти на прямий ефір. В акторському відношенні – цей проект був для мене найцікавішим. Після нього хоч у клітку до тигрів. Це колосальна школа, після якої ти настільки концентруєш емоційні і розумові здібності, що можеш вирішити будь-яку ситуацію. Ці проекти стали етапами мого росту, бо я міняюся, міняються мої погляди. Було б дивно, коли б я зараз вела молодіжну програму, як у свої 20 років. Ми з телеекрану входимо в кожен дім, і у глядача мусить виникати момент довіри до нас. Тому, якщо якась дівчина з нафарбованими губами почне розповідати про проблеми дитбудинків, їй ніхто не повірить. Для таких програм існують Наталя Сумська, Ольга Герасим’юк – жінки, котрі за плечима мають певний життєвий досвід. От скажімо, до проекту «Ми усе про вас знаємо» два роки тому я була б не готова. Коли людина приходить в студію до тебе, то ти мусиш виправдати її довіру, тому треба мати знання, досвід.

З.П.: Ти працювала в різних проектах, і в кожному з них, певно про щось хотіла сказати глядачу?

С.Є.: Про одне. Я проти негативу з екранів телебачення, тому що люди в Україні і так живуть під великим пресингом... Я стараюсь попадати в проекти, де люди отримували б позитивну енергію. Картинка мусить бути яскравою, багато гумору, щоб теми виникали філософські, а не чорні. Людям треба давати надію.

З.П.: Ти можеш мені пояснити, чому українське телебачення має такий низький рівень?

С.Є.: Тут одне з важливих питань – кадрова політика і людський фактор. Дуже мало професіоналів. Працювати на телебачення приходять люди із суміжних професій, котрі вчаться прямо на виробництві. Таких людей треба цінувати і намагатися їх консолідувати. У нас же ж навпаки - усе гарне намагаються знищити.

З.П.: Ти сказала, що створена така ситуація, що усе гарне пропадає. Чому?

С.Є.: Стало традицією, що приходять нові люди, і їм здається, що дуже просто створити зірку, якій довірятиме глядач. Але насправді це дуже важка і кропітка праця. Це тонка система координат. Не зрозуміло чому вони не використовують той досвід котрий існував на телебаченні до них! Щоб позиціонувати якусь людину, яка прийшла з вулиці., треба зібрати багато інформації, щоб зрозуміти чи хочуть таку людину глядачі бачити на екрані. Без такої аналітики може народитися проект, котрий матиме занизькі для існування рейтинги. Люди, які купують телевізійні канали, часто не є фахівцями в телегалузі. І вони беруться вдосконалювати її на свій власний розсуд, але це не завжди є кращим для глядача. Нові керівники, як правило, приводять своїх людей, міняють політику каналу, натомість того, щоб віддати перевагу професіоналам. Глядачам це не подобається. Вони хочуть на екрані бачити стабільність, а не постійні зміни облич каналу. Багато хто згадує ті часини, що в дитинстві у всіх в 9.00 була гімнастика, ввечері новини і так далі.

З.П. (приголомшено): Невже ти довіряєш рейтингам?

С.Є. (усміхнувшись): Як можна їм не довіряти, якщо у всьому світі це єдина система, котра визначає успіх чи неуспіх проекту. Зрозуміло, що мова йде про попсові проекти. Але не слід забувати, що у кожного великого каналу, котрий поважає себе завжди, існують декілька іміджевих – соціально-політичних проектів, де на рейтинги ніхто не звертає уваги. І навіть там перевіряється скільки людей і в який час подивилися цей проект.

З.П. (переходячи на дівоче): Не сумуєш за акторством? Адже, не граючи, можна втратити форму.

С.Є.: Звісно, перша любов залишається першою. На телебаченні працює голова, а в театрі все – думки, емоції, ноги, руки... Коли в театрі потрапляєш в гарну компанію, то це повертається. Це м’язова пам’ять. Якщо ти раз навчився кататися на велосипеді, і не катався довгі роки, то сівши на нього, ти швидко згадаєш як це робиться. Є інший момент. Якщо ти телеперсонаж, до тебе ставляться з упередженням. Вступає конфлікт інтересів. Знімається фільм на одному каналі, а ти працюєш на іншому, і тебе викреслюють як актора. Це трохи образливо. На Заході, якщо людина вміє грати і вона популярна, то її використовують на повну котушку. В репертуарний театр я б не повернулася. Він найповільніше трансформується, залишається архаїчним, у ньому треба жити зранку до ночі. Що стосується антреприз, то всі наші закони спрямовані на те, щоб їх не було – колосальна кількість податків та іншого. Але ми з Володимиром Горянським проїхали пів-України, і я зрозуміла, що народ хоче бачити наших зірок у наших же ж виставах. Тому можна сказати, що російська експансія вже відступає.

З.П. (зовсім про дівоче): Ти чекаєш на третю дитину. Не хочеться кинути усе і присвятити себе їй?

С.Є.: Я своїх дітей народжувала, не відходячи від виробництва. Першу дитину народила під час навчання в інституті і не стала брати академвідпустку. Друга дочка народилася, коли я вела телепрограму. За два тижні до народження дитини була одна зйомка, два тижні після – наступна. Є такий вислів, що діти віднімають у батьків гостроту життя. Я вважаю, що такі жертви нікому не потрібні. В сучасному світі людина мусить використати усе, що життя дає, щоб потім не ставити своїх дітей у залежність від себе. Ніхто нікому нічого не винен. Наші діти – це люди, яких ми випускаємо в світ і відповідаємо за них лише до певного етапу. Їхню долю вирішує Бог. Я в цьому сенсі фаталіст. Я вірю, що в кожної людини є своя доля, яку вона може корегувати зі знаком плюс чи мінус. Єдине, що я можу зробити для своїх дітей – любити. Але це не значить, що я мушу стати їхнім придатком – витирати соплі, міняти памперси... Не кількість часу проведеного з дітьми важлива, а якість...

З.П. (істерично): А хто ж міняє памперси?.

С.Є. (усміхнувшись, немов та Джоконда): У нас є няня. Ні для кого не є таємницею, що в нас є люди, які можуть дозволити собі запросити няню.



Зиркала Підалькіна на Єгорову й не могла второпати, звідки в тої дівулі стільки енергії й гумору. Лагідно дивилася Сніжана на Зіну, але журналістка пильності не втрачала, бо була начувана про гострий язик телеведучої. «Дозволь мені розплатитися, Зіно, – дуже лагідно мовила Сніжана, і дівчина заблимала своїми коров’ячими оченятами, тупо дивлячись на свій порожній стакан від морквяного фрешу. – Ну зроби мені таку приємність». «Можна тебе сфотографувати?» – вирішила Зіна відповісти на шляхетний порух співбесідниці. «Ні! – ледь не перелякалася Сніжана. – Мої фото на «Інтері», подзвони, тобі дадуть». Розгубилася Зіна, зібрала манатки й попрощалася з Єгоровою. Певно, це був не її день.
джерело: telekritika.kiev.ua
додано: 28.02.2007
ua інтерв'ю
Сніжана Єгорова знає все!
Телевізійна зірка Сніжани Єгорової зайнялася багато років тому разом із програмою "Хмарочос". Потім були "Медовий місяць", "Сніданок з 1+1", "Підйом" та "Нова погода". Сьогодні Сніжана заходить у кожен дім зі сміливою заявою "Ми все про Вас знаємо"!

- Три роки тому тобі вже надходила пропозиція від "Інтера". Що змінилося? Чому цього разу ти відповіла телеканалу взаємністю?

- По-перше, то було зовсім інша пропозиція: вона стосувалася адміністративної роботи. Я працювала продюсером розважальних проектів разом з Ілльою Ноябрьовим. Мене вистачило на місяць: по-перше, я була молодшою; по-друге, менш досвідченою; по-третє, на той момент, очевидно, була не готова до того, щоб керувати людьми. Тоді я пішла спокійно, мені зробив пропозицію Новий канал, і я почала займатися тим, що мені було ближче, - "Підйомом".

- Відомо, що Олексій Гончаренко - директор ТО "Мелорами" - твій близький друг. Розкажи, як воно - працювати під керівництвом друга?

- Наша дружба вже пройшла через такі стадії та перевірена такою кількістю років та найрізноманітніших ситуацій! Можу сказати: ця людина ніколи мені не лестила. Наші стосунки завжди були настільки відкритими та щирими, що він завжди говорив мені про якісь моменти, що йому не подобались.

Коли мене запросили на "Інтер", я не була безробітною і перебувала у досить зручному становищі. На Новому каналі мені дали карт-бланш у тому, що стосувалося "Нової погоди". І я змогла зробити цей проект успішним. Тому я абсолютно відверто кажу, що у нас із Гончаренком були тривалі розмови: він мене переконував у тому, що я повинна перейти на "Інтер", а я його - у тому, що мені це зовсім не потрібно, тому що вважала, що абсолютно не готова до подібного формату. Олексій говорив, що я вже готова, що мені потрібно займатись чимось схожим. Казав: "На тебе начіплялася певна кількість і думок, і життєвого досвіду. До тебе існує довіра глядачів".

- Невже ти, яка провела стільки років у прямому ефірі, боялася формату ток-шоу?

- По-перше, я позиціонувалася як україномовна ведуча. Насправді, можливо, це дивно, але я не вважаю, що володію мовою у тій мірі, коли у режимі ток-шоу почуваєш себе вільно, тим більше, коли більшість гостей - російськомовні. Це величезна напруга, і, розуміючи, що мене очікує, намагалася засунути, неначе страус, голову у пісок і взагалі позбавити себе цих випробувань. По-друге, я переходила у проект вже існуючий: і команда, і редакторська група, і режисерський склад, і керівник проекту Ілля Ноябрьов. Вони вже створили програму. Завжди страшнувато входити у якусь готову систему координат, тому що не знаєш, наскільки тобі дадуть можливість зайняти свою нішу.

- З картинки - відчуття, що ти знайшла своє міце поруч із Ноябрьовим. Як вам, до речі, працюється разом?

- У мене були страхи та сумніви: наскільки Ілля пустить мене рівноцінним партнером. Це були довгі зустрічі, пояснення, я йому абсолютно чесно говорила: "Ілля Яковлевич, ти розумієш, що, придбавши мене, ти замаєш проблему?" А він відповідав: "Так, розумію, але, дитинко, я вирішу усі твої питання". Він просто не розумів, який об'єм йому доведеться вирішувати! (сміється) Мені абсолютно комфортно поруч із ним!

- У яких проектах "Інтера" ти зайнята також?

- Усі ведучі брали участь у зйомках новорічного "Вогника". Я з величезним задоволенням подивилася на усіх своїх колег. У мене у "Вогнику" є своя лінія з Ольгою Горбачовою. Ми з'ясовуємо, хто з нас краща ведуча. Я люблю такі тусовки, коли збирається багато артистів, передчуття свята, вбрана ялинка, шампанське, летить конфетті. Дуже класно!
Бесіду вела Ольга Балабан "Аргументы и факты"
джерело: inter.ua
додано: 28.02.2007



]]> ]]>

© ukrfoto.net 2006-2017.
Авторські права на фотографії, розміщені в розділах "фото України" та "фото українців", належать їх авторам.
Матеріали сайту, за умови зазначення імені їх автора і посилання на UkrFoto.net, можуть бути використані іншими ресурсами.

Карта сайта: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17