Пономарьов Олександр Валерійович

(співак)

факти

ОЛЕКСАНДР ПОНОМАРЬОВ СТАВ БАТЬКОМ

Сьогодні 15 лютого о 06.18 в одному з приватних родильних будинків столиці дружина Олександра Пономарьова Вікторія народила хлопчика – Пономарьова Олександра Олександровича. Вага малюка – 2,920 кг., зріст – 51 сантиметр. Щаслива мати та малюк почуваються добре.

- Я – найщасливіша людина у світі! – говорить Олександр Пономарьов. – Завжди мріяв про сина і, слава Богу, тепер він у мене є. Безмежно вдячний своїй дружині та Богу за такий щедрий дар!

Олександр Пономарьов був присутнім під час пологів і підтримував дружину.

- Мені розповідали, що чоловіки в таких ситуаціях втрачають свідомість, лякаються. Я – не з таких. Протягом всього процесу я був поряд із Вікторією та всіма силам її підтримував.

Щиро зичимо маленькому Олександрові міцного здоров’я, щасливої долі та усіляких гараздів! Нехай зростає на радість батькам і на славу Україні!

інтерв'ю

OЛЕКСАНДР ПОНОМАРЬОВ НАПИСАВ МУЗИКУ ДО КІНОФІЛЬМУ

За сприяння “Production.UA” та “Film.UA” відбулися зйомки телевізійного художнього фільму «Мій принц». В основу стрічки покладено п’єсу популярної київської письменниці Лади Лузіної «Комплекс принца». У головних ролях цієї мелодрами глядачі побачать російських акторів: Аліку Смєхову («Всі чоловіки сво…») та Дмитра Харатьяна («Гардемарини, уперед»); з українських – Вікторію Малекторович («Царівна») та Дмитра Лаленкова («Леся плюс Рома»). Зйомки фільму проходили в Києві під пильним наглядом української режисерки Галини Сахно («Жіночі сльози»).

– Сьогодні мені цікаво працювати над створенням музичного оформлення до кінофільмів, –говорить співак. – Процес творчого пошуку і написання музики дуже подобається. У фільмі задіяно багато героїв. Усі вони мають власний характер, і важливо за допомогою музики доповнити та розкрити образ до кінця, відчути атмосферу фільму, настрій героїв. Це завдання – не з легких, але мені подобається.

Працюючи над стрічкою «Мій принц», Олександр навіть перевиконав режисерський план з музичного оформлення і написав фінальну пісню, чим приємно здивував творчий колектив.

– Я настільки захопився роботою над фільмом, що відчув у собі натхнення і за півтори години написав та заспівав пісню до цієї картини. Сподіваюся, вона сподобається глядачам, – говорить співак. – Надалі я також планую працювати у цьому напрямку. Створення музики до кінострічок стимулює до написання нових мелодій та нових пісень.

У лютому мелодрама з’явиться на російських телеканалах («РТР» та «П’ятий канал»). Серед українських телеканалів вже розгорнувся ажіотаж з приводу того, хто презентуватиме фільм нашому глядачеві. Найбільше шансів мають телеканали «1+1» та «Інтер». Інтрига зберігатиметься недовго, адже показ фільму в Україні заплановано вже навесні.

творчість

З ранку до ночі (1996)

З ранку до ночі
Відкриваю очі
Сірооке кохання
Тільки раз цвіте любов
Реквієм
198 000 раз
Вогонь
Казочка
Романс
Зіронька

Перша і остання любов (1997)

Перша і остання любов
Знову і знову
Белый кадиллак
На схід
Зіронька
Серденько
А я піду
Для неї
Молитва
Голоси

Він (2001)

Він чекає на неї
Деталі
Дорога
Минає День
Зіркою
Човен
Крила
Мила
Тільки з тобою
Засинай
Вогонь

Вона (2000)

Грім
Чомусь так гірко плакала вона
Guantanamera
Ти моя
Єдина
Заколишу
Я знаю
Ніжними вустами
Святая Анна
Любове

Я люблю тільки тебе (2006)

Я люблю тільки тебе
Серце
Я за твою любов
Спи собі сама
Я заблукав
Три поради
Країна
Серденько (remix)
Разом назавжди
Грім (remix)

інтерв'ю

Олександр Пономарьов: „Хочу навчитися танцювати заради дружини та давньої мрії!”

13 лютого став відомим склад учасників проекту „Танці з зірками-2”. Для всіх прихильників творчості Олександра Пономарьова є гарна новина – співак братиме участь у цьому популярному шоу.

– У цей проект я прийшов не з метою перемогти, – каже співак. – Річ у тім, що моя дружина Вікторія десять років займалася спортивними танцями. Я хочу, щоб у нашої родини склалася добра традиція – фірмовий танець від Пономарьових! Ча-ча-ча, румба, танго, – будь-який з бальної програми. Я давно про це мріяв. Щоб стати гідним партнером для своєї Кусі, я вирішив взяти участь у проекті «Танці з зірками-2». Зусиль докладатиму максимум, обіцяю!

інтерв'ю

ПОНОМАРЬОВ ЗНАЙШОВ СВОЮ ПОЛОВИНКУ

Олександра Пономарьова зустріли у Чернівцях із усіма почестями. Навіть поселили у ексклюзивному президентському номері, у якому не довелося пожити навіть вибагливій примі Аллі Пугачовій. До нашого міста кращий співак країни зазирнув всього на декілька годин, однак залишив по собі яскраве враження, як справжній митець.

На концерті у муздрамтеатрі у супроводі оркестру він блискуче виконував арії і навіть власні твори. Під хіт „Я люблю тільки тебе” сентиментальні дами витирали зволожені очі хусточками.

Ми спілкуємося із Олександром про особисте життя, творчість і звичайний зоряний побут.

- Олександре, звісно ж, класичне мистецтво переживе поп-культуру. Та хіба не простіше було би „закатати” у Чернівцях більш масову програму і не переживати за кількадесят оркестрантів?

- Подібні концерти уже відбувалися у Львові, Києві, Харкові й Донецьку. Вони викликали живе зацікавлення у людей, частина з яких хотіла побачити іншого Пономарьова, а частина – просто почути академічну музику. Приємно, що Чернівці, які не мають свого оперного театру, змогли запросити оркестр. Це особливо втішило, бо ваше місто для мене – майже рідне. Із ним пов’язано багато спогадів. Єдине, що мене трішки розчарувало – кількадесят порожніх місць у залі. Мабуть, місцева інтелігенція саме під час мого виступу поїхала у відпустку.

- Ти нещодавно повернувся із „Таврійських ігор”. Як знаєш, там завжди ведеться багато світських балачок. У одній із них Ані Лорак назвали твоєю нареченою.

- Розмови про наш шлюб із Ані Лорак – це дурниці. Вона мені подобається і як жінка, і як співачка. Але передусім – як співачка. У неї великий талант.

- Чи довелося тобі згадувати на фестивалі своє боксерське минуле, як це траплялося у різні роки із „Руки вверх” та „EAST 17”?

- Цього року всі гості поводилися чемно (сміється – ред.). Навіть певні дози алкоголю не доводили людей до стану агресії. Тож причин помірятися силами не було.

- Ти був першим, кому довелося захищати честь України на „Євробаченні”. Як оцінюєш наші шанси в Афінах?

- Чесно кажучи, прогнозів немає. „Євробачення” більш непередбачуване, ніж казино. Давай порівняємо його з рулеткою. Якщо розкручуючи рулетку, ти ще можеш щось прогнозувати, на щось сподіватися і вигравати, то цей конкурс інша історія. Тому я бажаю Тіні успіху, і щоби зірки на небі склалися для України якнайсприятливіше. Вона справді достойна конкурсантка. Єдине, що мене трохи роздратувало, то це використання у її пісні російського народного інструмента. Мені почали казати, що це зовсім не балалайка, що вони знайшли якогось бомжа у переході, котрий мав із собою палицю із двома струнами. Нібито вони дали йому двадцять доларів і записали його для пісні. Як на мене, це казки. Коли я був на „Євробаченні”, там усі думали, що Україна – це придаток або область Росії. А це мене, як українця, зачіпає. Тому момент із балалайкою мене дуже здивував. Хіба немає українських інструментів? Україна має бути Україною, і це головне.

- Зараз з’явилося дуже багато музичних премій, у деяких із них співаками року чомусь стають лідери різних гуртів…

- Ну став Вакарчук співаком номер один, і добре. Мене це не ображає…

- …а де ж Козловський чи Павлік?

- Улюблений дідусь моєї улюбленої доньки Микола Петрович (Мозговий – ред.) каже: „Комусь подобається кавун, а комусь до вподоби хрящик”. Що ж ти зробиш, якщо у кожного своя думка? Щоправда, кілька днів тому я дізнався, нібито мій друг, президент каналів „ICTV” та „СТБ” Олександр Богуцький, голосував за Славка Вакарчука, Кузьму і Сашка Положинського. Цю інформацію оприлюднили на сайті тієї премії. Я обурився, зателефонував йому. А він: „Саша, ти що?” І показав мені офіційний документ, де значилося моє ім’я. Та ситуація нагадує мені „Мелораму”. Я би назвав цю програму „Мелорамою” імені Юрія Нікітіна. Там завжди крутяться його артисти, включаючи вже навіть Олю (Горбачову – ред.) Нещодавно я відзняв кліп і запропонував його „Мелорамі”. Вони мені: „Ставайте у чергу, бо у нас тут такий аншлаг!” Я спеціально потім подивився цю програму і побачив там, як завжди, Сердючку, Білик і „Авіатор” з Олею. У нас ці моменти монополізуються.

- Це ж несправедливо!

- Звичайно. Я теж можу зробити свою премію, прославляючи себе та друзів. Але кажу це не через те, що мені не дали співака року. У жодному разі. Я навіть і не пішов на ту церемонію, бо вона відбувалася на Великдень, коли усі нормальні люди ходять до церкви і проводять час у спілкуванні з родиною.

- Чи не смішно, як для України, виглядають усі ці червоні килимки і лімузини? Коли навіть гурт „Mad Heads” приїжджає на церемонію на розкішному авто?

- Ясно, що вони взяли машину на прокат (сміється – ред.). Можна називати ці церемонії „бенкетом під час чуми”, а з іншого боку – це потрібна річ. Навіть коли я робив бал, то люди повинні були вишукано вдягатися. Не думаю, що через проблеми нашої країни у сфері економіки, і коли не все добре в регіонах, варто відмовлятися від таких речей. Просто їх треба втілювати у життя більш делікатно.

- Чи плануєш ти обзавестися сім’єю, і чи станеться це взагалі?

- Звичайно, це станеться! Я ж не такий вже й страшний! (Сміється – ред.) У мене є плани щодо створення сім’ї. Є кохана дівчина. Її звуть Віка, вона із Червонограда. Я познайомився з нею рівно чотири місяці тому на Старий Новий рік.

- А чим вона тебе вразила?

- Це не так легко сказати… А чим може вразити дівчина? Усім! Це не було кохання з першого погляду. Ми придивлялися одне до одного. Я не можу сказати, що вона мене вразила передусім вродою. Просто… Дві половинки.

- Олександре, ти постійно у роз’їздах. Дуже стомлюєшся?

- Дуже. Мене постійно переслідує бажання відпочити. А як це зробити, я не знаю. Хіба що в готелі. Але це такі короткі проміжки часу! Добре, що мене у Чернівцях поселили в президентському номері „Буковини”. Він дуже комфортабельний. Проте у різних містах буває по-різному.

- Селять у „гадюшники”?

- Добре, що до цього не доходить. Але перманентне бажання відпочити не зникає. Тут, біля готелю, є гарний дерев’яний літній майданчик. Люблю такі місця у містах. (Олександр раніше полюбляв там випити пива. Але зараз не пощастило, майданчик досі чомусь закрито. Тож стомленому співакові довелося серед ночі їхати до Косова. Щоправда там на нього чекали давні друзі. Уже о четвертій ранку він змушений був бути у Чернівцях, щоби звідси вирушити до Києва – ред.) Я взагалі люблю український стиль в усьому. Коли випадає нагода, їду в Карпати, туди, де тихо. На жаль, я не встигаю затриматися там надовго, але хоч дихаю свіжим повітрям.

- Як вважаєш, наскільки змінилися українські готелі за останні десять років?

- Різниця очевидна! Пригадую, як на другому конкурсі імені В.Івасюка я ночував у цій же „Буковині” у двомісному номері на підлозі. Порівняно з теперішнім сервісом це небо і земля.

- Зараз ти вже не можеш дозволити собі ночівлю на підлозі…

- Чому не можу? Спокійно!

- А як влаштовуєш свій побут вдома і на дачі? Невже усім сам займаєшся?

- Ні, у мене є домогосподарка. Але таку важливу місію, як вибір каструль у магазині, довіряю тільки собі. Домогосподарка вміє готувати, але по-своєму. Тому я вчу її готувати так, як це вмію я. Навіть борщ варить за моїм рецептом!

Ігор КРАВЦІВ,

"Вечірні Чернівці", №19 від 19 травня 2006р.

Біографія

Олександр Пономарьов народився 9 серпня 1973 року у місті Хмельницький. Його батько Валерій - з Хмельницького, а мати - Любов Анатоліївна - з Донецька. Тому зараз Олександр однаково любить і Схід і Захід нашої держави.

В дитинстві Саша хворів на хворобу - малокрів'я. Та знайшлася одна добра жінка - Рахіль Хасиллівна, яка згодилася влити Сашку трохи своєї крові. Відчувши повну кров, Саша зовсім змінився : почав постійно битися з хлопцями, належав до хуліганських компаній.

А з 6 років Саша вирішив вкласти всю свою силу в бокс. Він займався ним професійнодо 15-ти років. Та змалку мати помітила ще один талант - співацький. Щоб не заспівав Саша "на табуретці" - всім подобалось. Та його батьки не могли знайти гроші на музичну школу, а перше стареньке фортепіано Олександр отримав, коли вже закінчував 8 клас. Та Саша протягом всього дитинства співав на дворі під гітару.

Так, коли йому було 12 років, з'явилася пісня "Святая Анна". Саша навіть співав її під вікнами однієї однокласниці, яка подобалася йому. Так йшло все життя, поки не сталося те, що перевернуло все життя майбутнього артиста.

Під час поєдинку Саша пропустив одного удара в голову. Отримав травму, яка повела за собою швидку втрату зору. Лікарі наказали Пономарьову повісити боксерські рукавички на гвіздок.

В цей час Саша отримав середню освіту - 8 класів. З'явилася можливість вступити в училище, яких в Хмельницькому на той час було 3 - медичне, педагогічне, та музичне. На останньому Саша зупинив увагу, бо зіграла давня любов до музики. На вступному іспиті Олександр Пономарьов співав пісню "Ніч така місячна". З цього почалася кар'єра "Срібного голосу України"

Після закінчення в 1993 році Хмельницького музичного училища по спеціальності хормейстр і вступу на вокальний факультет Львівського музичного інституту ім. М.В.Лисенка перший же виступ Олександра Пономарьова на великій сцені завершився тріумфом. На "Червоній руті-93" в Донецьку він виграв перше місце і приз за кращий вокал. А по закінченні року молодого співака визнали кращим поп-співаком в Україні. Навесні 1997 року Олександр Пономарьов став наймолодшим Заслуженим артистом України. З того часу Олександр ставав переможцем багатьох вітчизняних хіт-парадів і до нині залишає за собою титул кращого співака країни у стилі популярної музики.