Український інформаційний портал Український інформаційний портал
26.04.2017
 TOP-20 людей
1) Шевченко Тарас Григорович (поет, письменник, художник)
Шевченко Тарас Григорович (поет, письменник, художник)

переглядів: 233518

2) Повалій Таїсія Миколаївна (співачка)
Повалій Таїсія Миколаївна (співачка)

переглядів: 204755

3) Ліхута Ігор (музичний продюсер)
Ліхута Ігор (музичний продюсер)

переглядів: 197049

4) Могилевська Наталя (співачка)
Могилевська Наталя (співачка)

переглядів: 146026

5) Ані Лорак [Куєк Кароліна] (співачка)
Ані Лорак [Куєк Кароліна] (співачка)

переглядів: 134693

6) Тіна Кароль [Ліберман Тетяна Григорівна] (співачка)
Тіна Кароль [Ліберман Тетяна Григорівна] (співачка)

переглядів: 122827

7) Сумська Ольга В'ячеславівна (актриса, телеведуча)
Сумська Ольга В'ячеславівна (актриса, телеведуча)

переглядів: 101763

8) Костенко Ліна Василівна (поетеса)
Костенко Ліна Василівна (поетеса)

переглядів: 100853

9) Лисенко Микола Віталійович (композитор)
Лисенко Микола Віталійович (композитор)

переглядів: 100281

10) Шевченко Андрій Миколайович (Футболіст)
Шевченко Андрій Миколайович (Футболіст)

переглядів: 97111

11) Подкопаєва Лілія Олександрівна (гімнастка)
Подкопаєва Лілія Олександрівна (гімнастка)

переглядів: 89079

12) Леся Українка [Косач (Квітка) Лариса Петрівна] (поетеса, письменниця)
Леся Українка [Косач (Квітка) Лариса Петрівна] (поетеса, письменниця)

переглядів: 71613

13) Лижичко Руслана Степанівна (співачка)
Лижичко Руслана Степанівна (співачка)

переглядів: 69512

14) Білокур Катерина Василівна (художниця)
Білокур Катерина Василівна (художниця)

переглядів: 58019

15) Кличко Віталій Володимирович (боксер)
Кличко Віталій Володимирович (боксер)

переглядів: 57118

16) Сковорода Григорій Савич (філософ, поет)
Сковорода Григорій Савич (філософ, поет)

переглядів: 55741

17) Клочкова Яна (спортсменка)
Клочкова Яна (спортсменка)

переглядів: 54124

18) Яма Владислав Миколайович (танцюрист)
Яма Владислав Миколайович (танцюрист)

переглядів: 51126

19) Литовченко Влада (модель)
Литовченко Влада (модель)

переглядів: 50663

20) Вєрка Сердючка [Данилко Андрій Михайлович] (артист, співак)
Вєрка Сердючка [Данилко Андрій Михайлович] (артист, співак)

переглядів: 50189


Знаменитості України

Гришко Володимир Данилович

(тенор)

Гришко Володимир Данилович (тенор)Гришко Володимир Данилович (тенор)Гришко Володимир Данилович (тенор)Гришко Володимир Данилович (тенор)Гришко Володимир Данилович (тенор)
переглядів: 15655
ua інтерв'ю
Співак Володимир Гришко: «Я людина європейської ментальності»
Оперний співак Володимир Гришко – відомий у всьому світі тенор. Співав разом із Лучано Паваротті й Монсерат Кабальє, а одну із численних нагород одержав із рук Папи Римського Івана Павла II. Уже рік Володимир Гришко – радник Президента України з питань культури. Окрім того, він ще й 127-й номер у списку Блоку «Наша Україна».
– Пане Володимире, ви маєте чудовий вигляд – краватка, костюм, накинутий на плечі шалик. Ви самі так вдяглися чи треба завдячувати вашій дружині?
– Дякую за комплімент. Це я сам. Просто багато років я їздив світом, маю великий досвід, свій смак. Мені приємно, що я не схожий на звичайного сухого чиновника.
– Зараз ви – радник Президента. Важка посада для творчої й романтичної людини?
– Мені неважко, бо в мене чудова команда. Допомагають професіонали. Я маю досвід і визнання світу як один із найкращих тенорів, і зараз мій імідж працює на мою країну. Я взагалі вважаю, що треба використовувати свій імідж для того, щоб робити щось добре для культури й підвищувати духовність нації.
– У чому полягає ваша місія як радника Президента?
– Моє завдання – відродження духовності нації. Потрібно довести всьому світові, що українська культура – це мірило нашої конкурентоспроможності. Майдан пробудив у нас розуміння, що ми не нація дешевої робочої сили, а нащадки княгині Ольги, Ярослава Мудрого, хрестителя всієї Русі Володимира й давньої культури Трипілля. Упевнений, що нас чекають великі зміни.
– Ви не полишаєте професію співака?
– Якось уже була сенсація, що Гришко покидає професію. У жодному разі. Люди чекають мене на сцені, вони хочуть почути Гришка. Я за цей рік багато чого зробив у суспільно-політичному житті. Відмовився від західних контрактів, але не жалкую.
– Робота забирає багато часу, чимось доводиться жертвувати?
– Жертвую конями. Я дуже їх люблю, колись навіть займався кінним спортом. Зараз, на жаль, часу обмаль, тож на моїх улюбленців його не вистачає. Узагалі, мені дуже бракує часу на те, щоб відпочити на самоті, просто посидіти на природі й подивитися вдалечінь, послухати тишу.
– А у вас є таке місце, куди можна втекти від галасливої столиці?
– Я люблю гори, і там у мене є невеличкий дім. Проте вже давно там не був, бо багато роботи.
– Пане Володимире, із чого почалася ваша кар'єра музиканта?
– Любов до музики почалася із циганського табору, біля якого я жив і, власне, виріс. Чимало часу присвятив грі на гітарі. Мені казали, що треба продовжувати кар'єру сольного гітариста, але Господь Бог дав мені голос тенора, і я став оперним співаком. Музичне виховання мені дуже допомогло – я поєднав освіту й музиканта, і співака.
– Часто трапляється так, що батьки віддають своє чадо в музичну школу, і дитина, відфутболюючи футляр від скрипки, з тугою дивиться у вікно, як друзі на подвір'ї грають у футбол. Яким було ваше дитинство?
– Я теж через це пройшов, бо мене віддали в музичну школу ім. Лисенка для обдарованих дітей. Для мене то був інтернат, а не школа. Я сидів за роялем, нічого до тями не йшло, хотів гуляти й ганяти м'яча. І теж бачив горе-скрипалів: сидить дитя й дивиться у вікно, а в очах – бажання кинути ту скрипку чи комусь на голові її розбити...
– Ви відповідаєте на питання виважено, відчувається, що думаєте над тим, що сказати. За часів юнацтва були такі ж серйозні чи бешкетували?
– Безумовно, був бешкетником, міг і в пику комусь дати, я – козак і воїн. І синці бували часто – на велосипеді десять разів крутився й падав. Що я тільки в дитинстві не робив! Зливав солярку з машин...
– Не боялися, що впіймають?
– То водії й зловили за вуха. Приніс їм пляшку самогону, і все владнали. А ще колись у школі побили вікна, бо хтось сказав, що перед ремонтом усі вікна мінятимуть. Ми з хлопцями стали з рогатками й порозбивали всі вікна. Потім батько за це платив, і вуха в мене були дуже червоні.
– Батько суворий був?
– Не те щоб дуже суворий, але виховував. У мене мати й батько пройшли концтабір. Познайомилися, до речі, там. Їх звали в Америку, але вони не зрадили свою землю. Повернулись, потім батька назвали зрадником Батьківщини й посадили. Якби не його героїчні вчинки – він половину тіла в танку обсмажив, то його не випустили б і я не народився б.
– У вас теж є діти. Як ви їх виховуєте?
– Боже збав, примусити своїх дітей грати на якомусь інструменті. Я взагалі не думаю, що вони стануть музикантами чи артистами. Я прагну дати їм певну соціальну орієнтацію на здобуття якоїсь гарної професії – адвоката, юриста.
– Чому так?
– Зараз у нашому соціальному середовищі музиканти й артисти – це найбідніший прошарок суспільства. Я кажу про класичного, елітного, представника мистецтва, а не про естраду. Естрада – це взагалі не мистецтво, а бізнес.
– У чому ж секрет успіху оперного співака й класичного артиста?
– Це раніше, десять років тому, були секрети. Зараз це вже всім відомо. Треба мати насамперед гарного імпресаріо. Він повинен бути представником якогось клубу, наприклад, нетрадиційної орієнтації. Ось він, секрет успіху.
– І чим добре мати такого агента?
– Є такі поняття: формат – неформат. Якщо в тебе агент не такий, то він не має зв'язків із директорами театрів.
– Скажіть, а публіка на Заході дуже відрізняється від нашої?
– Звичайно відрізняється. Насамперед тим, що на Заході на класичні концерти приходять багаті люди. Одразу видно, що це ситі, задоволені й дуже багаті люди. У нас зараз також стає модно любити класику, як і в Росії, де прийти на симфонічний концерт чи послухати співачку за шалені кошти – це модно. До речі, західні співаки, що приїжджають у Росію, отримують такі шалені гроші, яких на Заході вони ніде не отримають. Наприклад, гонорар у сто тисяч доларів.
– Який узагалі на Заході нормальний гонорар оперного співака?
– 5–10 тисяч доларів – це максимальний гонорар. На мої вистави квиток коштує 300 доларів, і всі квитки продано. До речі, така ж ціна й на вистави Паваротті. Люди йдуть на ім'я.
– Ви співаєте багатьма мовами. Якою мовою співати найлегше?
– Українською та італійською. Вони відкриті, м’які та ллються, наче чистий струмок. Коли ми з Лучано Паваротті проводили майстер-клас і я розмовляв українською мовою, він спитав: «Ти що, співаєш чи вірші декламуєш?». Доведено американським інститутом фонетики, що українська та італійська – найспівучіші й найтепліші у світі мови.
– Що ви найперше заспівали із класичних творів?
– У мене був дебют на національній оперній сцені в Україні. Я заспівав арію Артура з опери Доніцетті «Лючія ді Ламмермур». Дуже було страшно. Я нічого не пам’ятав, якась така біла завіса переді мною стояла. Але все ж таки дебют пройшов вдало.
– Чи є у вас улюблені ролі?
– Звичайно! Це Андрій із «Запорожця за Дунаєм», Едгар із «Лючії ді Ламмермур» та Герман із «Пікової дами».
– Ви багато поїздили світом. Яка країна вас особливо вразила?
– Японія дуже вразила. Це стародавня й велика культура, що дуже відрізняється від нашої. Японці – це ті люди, з кого треба брати приклад. Якось я їхав у токійському метро на виставу «Борис Годунов». Нам, звичайно, надали таксі та службові авто, але таким чином неможливо доїхати – 3 години добиратися, а на метро – 40 хвилин. Тож стояли ми із солістами, трималися за поручень, і повз нас проходили дівчата. Вони кланялись і вибачалися, що проходять і цим нас турбують. У них узагалі всюди повага одне до одного й до слабкої статі, і до сильної. І в нас це колись було. У родині тата й маму називали на Ви.
– Пане Володимире, ви здатні на якийсь екстремальний учинок?
– Якщо це стосується жінки – так. Кожен порядний чоловік має бути готовим на екстремальний учинок.
– Але не кожен чоловік міг би бути присутнім на пологах своєї дружини, як ви.
– Можливо. До речі, тоді зранку, щоб минув стрес, я випив два транквілізатори. Тому що це дійсно стресова подія. Я сам перерізав пуповину.
– А як ви це зробили, готувалися на курсах чи як?
– Ніяких курсів. Я страшенно вдячний дружині Тетяні, вона трималася дуже мужньо. Вона держала мене за руку й відчувала мою силу та енергетику. Їй було від того легше. Коли я перерізав пуповину, то дякував, що Господь послав мені та ке чудо – доньку Анну-Стефанію. А ввечері я співав «Богему» в американському «Метрополітен». До речі, пам’ятаю, як там грали Гімн України, тому що в головного соліста народилася донька. Народження дитини – це основний феномен життя.
– Скільки зараз доньці?
– Анні-Стефанії п’ять років, а синочку, Володимиру, шість.
– Вони не сваряться?
– Анна-Стефанія командує Володимиром. За характером вона схожа на мене. Синочок чинно все виконує, слухняний, а Анна-Стефанія думає, що вона примадонна та що тато її не каратиме. Вона відчуває, що оповита ласкою й увагою. Але треба показувати дітям, що не надаєш комусь перевагу та любиш обох однаково.
– Плануєте ще дітей?
– Як Бог дасть.
– Часто артисти бувають забобонними, знають безліч прикмет. Що ви робите перед виходом на сцену?
– Я теж нормальна людина, як усі, маю свої якісь прикмети. Я не забобонний, але дотримуюся традицій, і так мені легше жити. Я не вийду на сцену, поки святим маком не посиплю, свяченою водою не окроплю те місце, поки не прочитаю молитву. Я впевнений, що Бог мені допомагає винести складні спектаклі. Наприклад, такі, як роль Рікардо в «Балі-маскараді». Не так багато людей можуть гарно проспівати цей спектакль.
– Друзів маєте багато?
– Я прагну, щоб коло мене були гарні друзі. Я не люблю людей, котрі нічого не несуть світлого. Мені нецікаво з такими людьми проводити час.
– Бачила в одному модному журналі вашу фотографію із чудовим цуциком – вівчаркою. Це ваш песик?
– Так, це мій цуцик, мені його принесли мої друзі. Вони знають, що я дуже люблю собак, і подарували такого чемпіона-песика. Назвали його Моріс.
– Як ви лікуєтеся, коли захворієте й захрипнете? Голос – це ж головний інструмент для співака.
– Ось я зараз захрип. Проводжав олімпійців у Турин, на Майдані співав, тож кашляю й маю бронхіт. Голос – це Божий дар, який належить не мені, а моїм прихильникам, і тому я намагаюся бути дуже обережним. Зараз лікуюсь і п’ю антибіотики.
– У вас так багато нагород, подяка від Папи Римського, ви співали з Лучано Паваротті й Монсерат Кабальє. Чого відомий оперний співак може ще прагнути?
– Народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, нагороджений орденом «Ярослава Мудрого» V ступеня, орденами Князя Володимира IV й III ступенів. Я зараз студент Дипломатичної академії. Маю такий титул – посол культури світу. Тож я хотів підняти свій політичний рівень. Стати політиком легко шляхом авантюр та з допомогою великих грошей, а от досягти того рівня в політиці, якого я досяг у своїй кар’єрі співака, котрого визнав світ і держава, важко. От я й став студентом Дипломатичної академії, щоб підвищити свою кваліфікацію як політика. А ще я хотів би відбутися як диригент...
джерело: vgrishko.com.ua
додано: 22.01.2007
ua інтерв'ю
ВОЛОДИМИР ГРИШКО: «Я ПОВЕРНУВСЯ, ЩОБ ДОПОМОГТИ УКРАЇНІ»
Протягом тривалого часу про нові досягнення і успіхи народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т.Шевченка та багатьох престижних конкурсів Володимира Гришка українська публіка довідувалася із зарубіжної преси або з Інтернету. Співак постійно перебував за кордоном, виступав на кращих оперних майданчиках світу. Однак віднедавна Володимир почав активно виступати в Україні. Наприклад, став учасником проектів «Тріо слов’янських тенорів» і «Шанс», виступив у концерті, присвяченому 200-річчю від дня народження М.Глінки, який відбувся в Андріївській церкві у вересні минулого року, співав разом із Монтсеррат Кабальє і Миколою Басковим. А 18 лютого нинішнього року виконав партію Ленського в «Євгенії Онєгіні» на сцені Національної опери України.
Про причини свого повернення на батьківщину і подальші плани з нами ділиться сам співак.
— Після тривалої відсутності ви останнім часом брали активну участь у різноманітних українських проектах, концертах, виступили на сцені Національної опери. Чи означає це, що Володимир Гришко повернувся в Україну?
— Після 20 років своєї творчої кар’єри і подорожей хочу офіційно заявити, що я повернувся. Хоча мені ніколи й на думку не спадало залишити Україну назавжди. Свою силу я постійно черпав тут, прагнув бути поруч із батьківщиною. І це не високі слова. Багато побачивши, попрацювавши з найкращими диригентами та режисерами світу, такими як покійний нині Пітер Устінов, великий Дзеффіреллі, Андрон Кончаловський, Лівайн, Гергієв, Армільято, і з безліччю чудових співаків, сьогодні я відчуваю, що повинен щось робити тут, на цій землі. Що ж вабить в Україну? По-перше, величезний творчий досвід, яким я у свої 38 років відчуваю бажання й необхідність поділитися, передати його новому поколінню співаків.
По-друге, великі демократичні зміни, що відбуваються нині в нашій країні. Тому я дав низку концертів у Європі на підтримку демократії в Україні. І найголовніше — я одержав посаду радника Президента України з культури й ціную виявлену мені високу довіру. Тому в мене нині дуже багато роботи, і я докладу всіх зусиль, аби правильно й легко, нікого не травмуючи, не кривдячи й не принижуючи гідності наших артистів і керівників театру, допомогти великому українському мистецтву.
— У вас є можливість займатися різними видами діяльності: театральною, гастрольною, педагогічною, управлінською. Чому ви віддасте перевагу?
— Як діючий артист, провідний тенор — я належу до п’ятірки кращих тенорів світу — я просто зобов’язаний продовжувати свою творчу діяльність. Їздити, можливо, доведеться трохи менше, ніж донедавна, але для мене творчість залишається на першому місці. Братиму участь у цікавих українських проектах, займатимуся гастрольною і реформаторською діяльністю, що стосується відродження нашої культури. Виділю час на педагогічну діяльність та, щоб передати досвід молоді, можливо, візьму одного-двох учнів у консерваторії. Дуже цікава нова робота, адже я маю допомогти нашій українській культурі орієнтуватися на європейський театр. Всьому потрібно приділяти час, я намагатимуся встигати скрізь.
— А які ваші плани щодо Національної опери України? Наскільки мені відомо, ви не числитеся в її штаті.
— За контрактом, я — запрошений соліст і, коли вільний, тут співаю. «Євгеній Онєгін» з моєю участю став для київської публіки, сподіваюся, приємним сюрпризом. Через щільний графік перебування за кордоном удома вдається співати досить рідко. Складно викроїти час для свого глядача, якщо, наприклад, 12 лютого я з Валерієм Гергієвим відкрив фестиваль у Маріїнському театрі, проспівавши «Чародійку», ввечері 13-го співав «Євгенія Онєгіна» вже в Бонні, 15-го — в Амстердамі, а 18-го — у Києві. Плани щодо Національної опери України мені б не хотілося розкривати зараз. Але на неї чекають цікаві реформи, це прохання Президента. Цей театр — наша скарбниця і перший майданчик країни.
Ми зробимо все можливе, щоб у нас був чудовий репертуар. Репертуарна політика відіграє дуже важливу роль, тут потрібен правильний вибір і підхід, щоб відповідати європейському рівню, а на сцені мають співати найкращі запрошені і вітчизняні співаки. Адже в нас є Кочерга, Вікторія Лук’янець, примадонна Метрополітен-опера та моя партнерка Марина Гулегіна — це найкраща Тоска світу, а українська публіка її ніколи не чула, і вона тут не була. Василь Герело, видатний баритон, мріє потрапити на нашу сцену. Ці люди зацікавлені повернутися, щоб країна про них дізналася, щоб висловити свою вдячність Україні та нашому народові за демократію. До моїх завдань як радника Президента входить повернення світових українських зірок на рідну сцену, повернення надбання нашому народові. Це дуже важливий проект.
— Як це можна зробити?
— Я розробив програму, подробиць не розкриватиму, скажу лише одне. Щоб належним чином прийняти таких зірок, у театрі має бути відповідна атмосфера і, звичайно, потрібні кошти. Насамперед спонсорська підтримка, не державні гроші. Подальша робота розпочнеться після вирішення питання або ухвалення закону про меценатство. І тепер на наше класичне мистецтво, як на мене, звернуть увагу високопоставлені особи та меценати. Оскільки ми вже перейшли в іншу епоху, мене з цим вітають у Європі.
— Керуючись багатим творчим досвідом, як ви можете оцінити стан справ у Національній опері України сьогодні, її кадрову політику, художній рівень?
— Складне запитання. Я не звик кидати каміння у свій город — адже це мій рідний театр. Свого часу в мене тут були труднощі, насамперед заздрість, але вона завжди існує. Кадрова політика поза моєю компетенцією, і тут не мені щось вирішувати. Я можу лише порадити, підказати, що треба зробити для поліпшення роботи театру. Впевнений, його потенційні можливості розкриті трохи більш як на 50%. Ось про це треба говорити. І якщо на аншлагові вистави квитки неможливо купити, то на поточних, що проходять без будь-якої реклами, в залі зазвичай присутні близько ста людей. Це страшно. Тому ми спільно з урядом працюватимемо над тим, щоб у нас такого не було.
— Як радник Президента ви опікуватиметеся питаннями, які стосуються лише опери, чи це буде культура в цілому?
— Безумовно, це буде не лише опера, а й уся культура, всі театри нашої країни. Для всіх театрів, і драматичних, і суто музичних, буде розроблено план реформ. Класична музика теж не залишиться осторонь, ми працюватимемо і з філармоніями.
— Який оперний рівень в Україні в постановочному, вокальному плані, й наскільки популярне і престижне в нас це мистецтво?
— Скажу відверто: не популярне й не престижне. Всі тепер ідуть в естраду, в попсу через високий рівень заробітку. Естрадна співачка за будь-яку виконану під фонограму пісню одержує 4—5 тис. дол. А хто з оперних співаків заробляє такі гроші? Тільки визнані світом зірки, та й то не завжди і не скрізь. До мене по консультацію щодо вибору професії оперного співака звертається дуже багато людей. Однак аби стати оперним виконавцем, не досить мати зовнішні та вокальні дані і знати мови.
В цьому замішано дуже багато політики — як тебе продадуть, як зустрінуть. У цьому бізнесі діє безліч інших структур, які визначають, співати цьому співакові чи ні. Залежно від того, до якого типу сексуальної орієнтації він належить, так або інакше складатиметься і його кар’єра. Це відіграє велику роль. Я поважаю всіх людей, незалежно від їхньої орієнтації, і згоден із ними працювати. В наших театрах керівні посади обіймають люди традиційної орієнтації. А на Заході на всіх цих ключових посадах — художнього керівника чи генерального менеджера — переважно люди з нетрадиційною орієнтацією.
— Чому?
— Важко сказати. Мабуть, тенденція тепер така. І це коло людей прагне диктувати умови, і вони успішно їх диктують, на жаль. Я дуже радий, що в нас на керівних посадах (і не лише в культурі) цих людей поки що немає, але якщо вони з’являться, то ми й з ними намагатимемося порозумітися.
— Чи відповідає українська оперна індустрія потребам нашого суспільства?
— У нас виконавців просто вже нікуди подіти. Вищі музичні навчальні заклади випускають оперних співаків, яких потім не можуть працевлаштувати. Однак тепер буде простіше. Відбуватиметься нормальний добір. Це ринок, і в конкурентній боротьбі перемагатиме кращий. Він здобуде позицію співака в театрі або хорі. А наша консерваторія набирає багато азіатських виконавців. Її вже називають філією Китайської Народної або Корейської Народно-Демократичної Республіки. Чому так? Чому немає місця українському або російському співакові з видатними вокальними даними? Проблема в тому, що азіати платять за вступ готівкою. І, відповідно, всіх, хто платить за приватні уроки, викладачі проштовхують. Але талант усе одно проб’ється. Українські співаки за всіх часів прикрашали сцени провідних європейських театрів.
Адже в нас природа така — сприятливий клімат і відкрита душа. Нам потрібні майстер-класи. І проект моєї реформи передбачає приїзд видатних оперних артистів для участі у виставах і на майстер-класи — для роз’яснення й визначення, кому варто продовжувати навчання в консерваторії, а кому не варто. Коли в нас у театрі або на сцені музичної академії був майстер-клас видатного виконавця: скрипаля, віолончеліста, піаніста, вокаліста, педагога-професора? Ніколи. А ми це робитимемо. Зараз моє головне завдання — домовитися про це з Дмитром Хворостовським, Ларисою Гергієвою, директором художньої академії молодих співаків Маріїнського театру, Мариною Гулегіною, Василем Герело.
— Чи можна порівняти нашу оперну індустрію зі світовими стандартами? І чого нам бракує?
— Скажу відверто: наша опера, незважаючи на видатні голоси та видатних артистів, посідає у світі не найкраще місце. Бракує репертуарної політики, конкурсного добору. Відбирати голоси потрібно по всій Україні, при цьому штат не має бути дуже роздутий. Тут повинні хотіти працювати. У нас хороший потенціал, багато визначних майстрів — зокрема в нашому театрі, але, на жаль, втрачено повагу до цієї майстерності. Молодь зовсім не бачить корифеїв. Коли я прийшов у театр, ми всі підводилися назустріч Анатолію Борисовичу Солов’яненку не з лестощів, а тому, що шанували його геній і те, що він зробив у світі для нашої тоді ще радянської культури. Тепер цього немає. І над цим ми працюватимемо.
— Кого ви можете виділити з теперішнього молодого покоління оперних виконавців, і чи є серед них потенційні зірки?
— Я відразу хочу сказати про Дику. Це вже зірка. Це — рівень. Радий, що вона вже поїхала на Захід, як я свого часу. Впевнений, вона буде нашою гордістю. Те ж саме можна сказати про Микитенко. Вона чудова партнерка і прекрасна людина. Є ще низка імен, але, на жаль, їх обмаль. Адже що таке вокаліст? Це коли кожна клітина в організмі повністю відповідає рівню, стилістичному розумінню того, про що і як співаєш, знання мов. Тіло має відповідати рухам на сцені, а не просто стояти як бовдур і кричати. А манеру бовдура, який кричить на сцені, ніхто ніколи не поважав і не любив. Ми й над цим працюватимемо, я вірю в наш театр. Знаю, що сцена Національної опери України, перший майданчик країни, досягне європейського рівня.
— Досить столиці держави одного оперного театру, чи слід відкрити театр для експериментальних постановок?
— Я цілком підтримую ідею Євгенії Семенівни Мірошниченко. Вважаю, що Мала опера повинна бути обов’язково. Це реально. Новий театр буде щаблем творчості, що дозволить співакам потім потрапити на високу сцену, якою стане Національна опера України. Євгенія Семенівна зуміє передати досвід своїм вихованцям, і, якщо в цьому буде необхідність, ми допомагатимемо виховувати майбутніх зірок України.
— Чи надасть допомогу Президент у відкритті другого оперного театру?
— Гадаю, що так. Буде надано якийсь грант. Нині вже виділено кошти для реконструкції. І ми з вами будемо свідками відкриття нового театру. Адже в Санкт-Петербурзі близько 12 театрів, у Нью-Йорку — близько 20. То невже нам не можна відкрити два або три таких театри?
джерело: zn.kiev.ua
додано: 22.01.2007
ru біографія
Владимир Данилович Гришко

Народный артист Украины
Лауреат Государственной премии им. Т. Г. Шевченка.
Лауреат Международных конкурсов (Барселона, 1989; Тулуза, 1990).
Обладатель специального приза Пласидо Доминго "Лучший тенор".
Награжден орденом Святого Князя Владимира IV и III степени.
Орденом "Ярослава Мудрого V степени"

Владимир Гришко родился 28 июля (в день Святого Владимира) в Киеве, в Голосеевском районе, в многодетной семье. Мама не работала, так как воспитывала пятеро детей, ребят, Володя – наименьший среди них. Отцу-военнослужащему нелегко было обеспечивать большую семью. Он умер, когда Володе было 18 лет.
Бодрый и непоседливый, младший Гришко любил бесчинствовать и пускался на такие бесшабашные поступки, от которых сейчас даже приходит в ужас. Но музыку полюбил рано. Его добрая мама – красавица, любимица улицы – садила маленького Володю на колени, и они вместе пели украинские песни. Еще была гитара, которую он впервые услышал в цыганском лагере близ кирпичного завода. Владимир зачастую бегал туда, его влекли шатер, костер, кони. Чернявый, с большими карими глазами, он и сам был похож на своих друзей цыганчат. И даже больше, чем игру с ровесниками, любил вечерние пения вокруг огня.
Совсем не понимая, о чем поют, вслушивался в те временами унылые, временами зажигательные мелодии, ощущая в себе непонятные вибрации, которые волновали так, что он не мог потом беззаботно уснуть. Старший брат Евгений, профессиональный баянист, в 7 лет записал его в хор «Щедрик», сам водил на репетиции. С того времени, собственно, и началась артистичная жизнь Владимира, ведь хор часто выступал, много гастролировал за границей.
В киевском музыкальном училище имени Глиера Гришко учился по классу гитары и дирижирования, а со II курса – и по классу вокала у Владимира Александровича Запорожцева. Чувство глубокой благодарности к своему первому педагогу певец сохраняет и до сих пор. Кстати, гитара стала его наилучшей помощницей. В ее сопровождении проходил он свои первые вокализы, исполнял произведения, которые требовали очень сложного вокала. На вступительных экзаменах в Киевскую консерваторию Володя очень понравился заведующей вокальной кафедры, профессору, народной артистке СССР Елизавете Чавдар. Она сама отвела его в класс к профессору, народному артисту Украины Владимиру Ильичу Тимохину. Это было в 1984 году. А через пять лет начнется высокий взлет в искусстве. Сразу после Государственных экзаменов в консерватории -- аспирантура.
Профессор, народная артистка Украины Зоя Петровна Христич установила суровый режим работы для Владимира, абсолютно подчинив его жизнь будущему конкурсному марафону. Конечно, результат не зависит непосредственно от количества потраченного на упражнения и вокализы времени. Голосовые связки — весьма нежный инструмент и требуют осторожности и умелого, профессионального подхода. Кажется, Зоя Петровна Христич точно рассчитала кривую успеха своего воспитанника по возрастающей.
В самом деле, «планка» неуклонно поднималась: на протяжении осени 89-го года, всего за три месяца Владимир Гришко завоевал III премию на Международном конкурсе оперных певцов в Марселе, II премию (І премию никому не присудили) на Всесоюзном, тогда очень престижном конкурсе имени Глинки, Гран-при и специальный приз Пласидо Доминго "Тенор-милор" («Лучший тенор») на Международном конкурсе вокалистов в Барселоне имени Франсиско Виньяса, Испания. Приз «Тенор-милор» по условиям конкурса присуждают лишь итальянцам. Украинец Владимир Гришко составил исключение. Во Владимира поверил Пласидо Доминго, ощутив немалый запас возможностей этого певца. Впечатляющий успех! Прошел еще один год. И снова громкий успех – «Гран-при» на Международном конкурсе певцов в Тулузе, Франция.
Профессор Зоя Петровна Христич, член жюри этого авторитетного соревнования, была свидетелем триумфа Владимира, ведь сразу после исполнения арии Рудольфа из оперы Пуччини «Богема», наисложнейшей, тесситурной, в самом деле показательной для теноров, публика, стоя, минут десять приветствовала украинского певца громовыми аплодисментами. Был и трагический 1991 год. Владимир потерял брата Николая, отчима, мать, которую любил беспредельно. Мама верила в него, еще мальчику говорила: «Будешь певцом, будешь певцом!» Умерла потому, что не перенесла удара, узнав, что Владимир в тяжелом состоянии попал на операционный стол, открылась язва желудка. Владимиру долго не говорили печальной правды. Но ее не обойти. Как и еще многих испытаний, которые почему-то так часто достаются тем, кто отмечен высоким талантом. Боль – будто расплата за глубину и истинность души...
Через полтора месяца после наисложнейшей операции Владимир поет на фестивале теноров в Монте-Карло партию Ленского и получает специальный приз. Кстати, Ленський Владимира Гришка – на самом деле неповторимое впечатление. Кто хотя бы раз услышал -- обязательно захочет послушать еще раз.
Как правило, Владимир поет только языком оригинала (будь то итальянская, немецкая, французская или чешская опера). По-итальянски и по-английски свободно общается и вне сцены. Это помогает решать разные творческие проблемы во время зарубежных гастролей. Владимир Гришко – желанный гость в наилучших театрах мира. На международной сцене Владимир дебютировал в Америке. Здесь он в 1990 году с блеском спел Альфреда в «Травиате», в студенческом оперном театре города Батен Роз, штат Луизиана. Потом были -- Лыков в «Царской невесте» и Пинкертон в «Мадам Баттерфляй» в Вашингтонской опере.
Также В. Гришко выступал на сценах Национальной оперы Украины и Львовской оперы, «Арены ди Верона» во Франкфурте, Канадской оперной кампании в Торонто и Монреале, Нью-Орлеанськой оперы, Пражской Национальной оперы, «Опера де Бастиль» в Париже, Мариинской оперы в Санкт-Петербурге, «Нью-Йорк Сити Опера», Мичиганского оперного театра, Хьюстонской «Гранд Опера», Цинцинатской оперы, Вашингтонского оперного театра, Сан-Франциско опера, Королевской оперы Бельгии, театра «Сан-Карлос» в Лиссабоне, Национальной оперы Финляндии и др.
На протяжении сезонов 1995-2003 гг. принимал участие в спектаклях «Метрополитен-опера» в Нью-Йорке. Гастролировал в США, Канаде, Испании, Чехии, Германии, Бельгии, Франции, Японии, Австрии, Голландии, Венгрии и др.. В репертуаре Владимира Гришка – свыше 30 партий отечественного и мирового оперного репертуара, романсы, украинские, русские, итальянские и испанские песни. Также Владимир получил большое признание за свои концертные выступления.
Часто выступает на международных фестивалях, например таких, как фестиваль Герберта фон Караяна в Баден-Бадене, «Звезды белых ночей» в Санкт-Петербурге. Сотрудничал с такими выдающимися людьми как Ирина Молостова, Петр Устинов, Франко Дзеффирелли, Нелли Санти, Карло Ницци, Джеймс Ливайн, Ольга Бородина, Дмитрий Хворостовский, Лео Нуччи, Семюэль Рэме, Каритта Маттила, Джеймс Конлон, Андрей Кончаловский, Валерий Гергиев, Галина Вишневская.
Много раз Владимира сводила судьба с великими тенорами Лучано Паваротти и Пласидо Доминго. Он делил с Паваротти одну гримерную в Метрополитен-опера, из рук Владимира Лучано получил серебряную статуэтку Фортуны - высочайшую награду Международного рейтинга «Золотая фортуна». А 13 апреля 2005 года Владимир пел вместе с маестро Паваротти в Киеве, на сцене дворца «Украина». Триумфальным был для Владимира также и концерт с Монсеррат Кабалье летом 2004 года.
Но какими бы аплодисментами не награждали В. Гришка, они не разжигают в нем чрезмерного честолюбия. Так как все, что он делает в искусстве, делает с верой в Бога, которая постоянно присутствует в его душе. Она – вдохновение, она поднимает его над суетностью мира, наполняет потребностью петь во Владимирском соборе.
Владимир и сегодня работает так же неутомимо, как и когда-то. Готовит новые партии, выступает за рубежом. Записал шесть компакт-дисков, причем последний альбом с русскими ариями выпустила всемирноизвестная фирма NAXOS, и диск имел в мире широкий резонанс .
Кроме голоса, умения быть искренним на сцене, поддерживать партнеров, Владимир всегда привлекал к себе внимание довольно откровенными высказываниями в адрес нашей культурной политики, старался поднять уровень культуры в Украине. Может именно поэтому Президент Украины Виктор Ющенко назначил Владимира Гришко своим Советником по культуре. Главное кредо певца - не разрешать себе расслабиться. Владимир обладает нечеловеческой работоспособностью - бесконечные записи, концерты, спектакли, работа в администрации Президента, различные мероприятия.
Приходится работать с раннего утра и до позднего вечера. Вместе с тем Владимир считает, что карьера и достижения - еще не все в жизни. Нельзя забывать о самом дорогом - семье и друзьях. Татьяна Гришко, жена Владимира, как никто другой понимает его, они всегда вместе - и в радости, и в горе. Дети - сын Владимир (1999 г. рождения) и дочь Анна-Стефания (2001 г. рождения) - для них самое дорогое, самая большая радость в жизни.
В. Гришко с 1991 года - заслуженный артист УССР, а с 1996 года - Народный артист Украины. В 2001 году ему присуждена Национальная премия Украины имени Тараса Шевченко. Лауреат программы «Человек года - 2004». За утверждение международного авторитета Украины и плодотворную артистичную деятельность награжден:
- международной премией «Олимп» и Орденским отличием «Общественное признание»,
- командорским Крестом Ордена Святого Станислава ІІІ степени,
- орденами "Святого Князя Владимира" ІІ и ІІІ степени.
- орденом "Ярослава Мудрого V степени".
джерело: vgrishko.com.ua
додано: 22.01.2007



]]> ]]>

© ukrfoto.net 2006-2017.
Авторські права на фотографії, розміщені в розділах "фото України" та "фото українців", належать їх авторам.
Матеріали сайту, за умови зазначення імені їх автора і посилання на UkrFoto.net, можуть бути використані іншими ресурсами.

Карта сайта: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17